Призупинення діяльності політичних партій: українські реалії та досвід держав Балтії

Анотація

Вказується, у сучасних умовах протидії зовнішнім загрозам питання обмеження політичної діяльності набуває особливої значущості. Стаття присвячена аналізу правової природи та законності призупинення діяльності політичних партій в Україні під час воєнного стану, а також порівнянню українського досвіду із регулюванням в Естонії, Литві та Латвії. На основі розгляду правозастосовних актів щодо призупинення діяльності окремих політичних партій наголошується, що на момент їх ухвалення вітчизняне законодавство не містило процедури призупинення діяльності партій, а окремі визначені підстави мали декларативний характер. Підкреслюється, що застосування обмежень щодо партій має ґрунтуватися на принципі верховенства права, передбачуваності та юридичної визначеності, відповідно до позицій доктрини та рекомендацій Венеційської комісії.

У роботі розглянуто литовську та латвійську моделі, де призупинення діяльності партій виступає ефективним інструментом реагування на порушення законодавства, поєднуючи механізм попередження, чітко визначені підстави, судовий контроль та обмежені строки застосування. На прикладі законодавства Литви та Латвії проаналізовано процедури повідомлення про порушення, строки їх усунення, повноваження на подання заяви різними державними органами, а також наслідки у вигляді заборони участі у виборах та медійної діяльності.

Доведено доцільність запозичення підходів балтійських держав для українського законодавства, зокрема необхідність упровадження превентивного механізму письмових попереджень та визначення вичерпного переліку підстав для призупинення у мирний час. Наголошено, що заборона партії має залишатися виключним заходом, що застосовується лише після неусунення порушень. Для правового режиму воєнного стану пропонується окремий механізм: без обов’язкового попередження, але з обов’язковим зверненням до суду та визначеним строком дії призупинення до ухвалення рішення щодо заборони. Зроблено висновок про необхідність законодавчого врегулювання процедури призупинення з метою забезпечення демократичних стандартів, національної безпеки та запобігання зловживанням у політичному процесі.