Проблеми розвитку права електронної демократії та електронного урядування міст в Україні

Анотація

Стаття присвячена аналізу окремих проблем розвитку права електронної демократії та електронного урядування міст в Україні. Розглянуто сучасний стан джерельної бази інститутів права е-демократії та е-урядування, яка представлена системоутворюючими законодавчими та підзаконними нормативно-правовими актами.

У статті проаналізовано співвідношення категорій «е-демократія» та «е-урядування» на основі елементів складу правомірної поведінки, основних функцій, переваг, технологій та засобів реалізації, а також викликів у містах. Виявлено, що чинні Концепції е-демократії та е-урядування, виконання яких розраховане до 2020 р., мають слабку кореляцію із потребами міст України, що певною мірою стримує впровадження їх інструментів на відповідному рівні. Недостатній рівень єдиного взаємозв’язку між урядовими та місцевими програмами, відсутність регламентованої конкретизації, має позитивні і негативні аспекти, адже може призводити як до розробки кращих зразків цифрових інструментів міста, так і до їх формальної декларації.

Акцентується увага на нагальній потребі розробки та прийняття проєкту закону про основні засади державної цифрової політики, в якому в межах окремих розділів мають бути врегульовані відносини щодо е-демократії та е-урядування на державному, регіональному та місцевому рівнях. Не зважаючи на наявність в Україні двох різних Концепцій розвитку е-урядування та е-демократії відповідно, їх конкретизація і системне формування дуже часто йдуть синхронно. Наведено основні проблеми і виклики, що стримують розвиток інститутів е-демократії та е-урядування. Підтримано проєкт «Народний порядок денний», спрямований на вивчення, розвиток і адаптацію інструментів е-демократії в містах України.

Пропонуються заходи щодо розробки правового механізму стимулювання цифрової активності громадян і державних службовців щодо користування та впровадження інструментарію е-демократії та е-урядування, розробки та/або вдосконалення методологічних підходів і їх впровадження у відповідні нормативно-правові акти (положення, порядок, методика), які б регулювали сукупність відносин, пов’язаних із рейтингуванням регіонів та міст України.