Європейські стандарти конституційно-правового забезпечення повноважень муніципалітетів у сфері земельних відносин та перспективи їх імплементації в Україні

Анотація

У статті досліджуються європейські стандарти конституційно-правового забезпечення повноважень муніципалітетів у сфері земельних відносин з урахуванням практики європейських держав. Науковці наголошують, що, хоча термін «муніципальна власність» не завжди прямо закріплений у конституціях країн Євросоюзу, фактично існує чітко визначена матеріально-фінансова основа діяльності муніципалітетів. Її сутність полягає у наданні органам місцевого самоврядування реальних правових та фінансових інструментів управління землями, що забезпечує збалансованість приватних, публічних і екологічних інтересів.

На прикладі Німеччини проаналізовано модель міського планування, засновану на принципах автономії муніципалітетів і сталого розвитку, визначених Федеральним будівельним кодексом. Автор підкреслює, що конституційні положення Основного закону ФРН мають значну схожість із Конституцією України, зокрема щодо гарантій місцевого самоврядування, права громад на участь у прийнятті рішень, охорони земель як суспільного ресурсу та забезпечення балансу інтересів громади і держави.

Відзначається й досвід Сполученого Королівства, де компетенція місцевих рад охоплює розподіл земельних ділянок, планування територій, облаштування зон відпочинку та кладовищ, при цьому передбачено можливість делегування функцій між рівнями влади, крім податкових. Такий підхід сприяє уникненню дублювання повноважень і створює умови для ефективного використання земельних ресурсів.

Окремо акцентується на нідерландській системі просторового планування, що базується на багаторівневій взаємодії центральної, провінційної та муніципальної влади, а також на положеннях Європейської ландшафтної конвенції, яка встановлює стандарти сталого розвитку, екологічної відповідальності та публічної участі.

Зроблено висновок, що імплементація європейських стандартів в Україні сприятиме розвитку місцевої демократії, посиленню автономії громад, підвищенню ефективності використання земельних ресурсів і формуванню сталого територіального управління. Водночас, стандарти формувалися під впливом історичних, економічних і соціокультурних чинників окремих країн, тому для України важлива не механічна адаптація, а врахування національного правового середовища, традицій і сучасних викликів.