Правовий статус військового омбудсмана в Україні

Автор(и)

  • В. В. Чернобук старший викладач кафедри теорії держави та права, Дніпровський державний університет внутрішніх справ, Україна https://orcid.org/0009-0003-0249-5051

DOI:

https://doi.org/10.24144/2788-6018.2025.06.1.35

Ключові слова:

омбудсмен, військовий омбудсман, права військовослужбовців, інститут військового омбудсмана, гарантії прав людини, Збройні Сили України

Анотація

Стаття присвячена теоретико-правовому аналізу правового статусу військового омбудсмана в Україні. У статті зазначається, що ситуація щодо захисту прав військових, яка значно погіршилася в умовах російської агресії, що вимагає вдосконалення конституційного механізму їх захисту. Встановлено, що одним із визначальних аспектів діяльності нашої держави під час повномасштабної війни є захист прав військовослужбовців як гарантія належного виконання службових обов’язків та ефективного функціонування Збройних сил України. Проблема забезпечення соціальних та особистих прав військовослужбовців є надзвичайно актуальною. Почастішали випадки свавілля військової адміністрації, жертвами яких часто стають призовники. Створення інституту військового омбудсмана сприятиме зміцненню армії, забезпеченню військової дисципліни та правової захищеності військовослужбовців. У статті визначено, що інститут омбудсмана у правових системах демократичних країн зумів стати важливим механізмом захисту прав людини і зміцнення верховенства права у діяльності органів державної влади. Доведено, що основними завданнями військового омбудсмана є розгляд скарг щодо такого: порушення прав військовослужбовців; неефективне військове керівництво; недотримання або порушення кримінального законодавства та міжнародного гуманітарного права; проведення спеціальних розслідувань; підготовка та публікація звітів про результати цих розслідувань та видача рекомендацій. Розробка правових механізмів захисту прав військовослужбовців в Україні враховує національні військово-історичні традиції України, міжнародний досвід функціонування та нормативно-правової бази інституту військового омбудсмана. Під час розробки моделі інституту військового омбудсмана в Україні має бути гарантована його інституційна незалежність. Це включає такі особливості: законодавче регулювання його правового статусу, фіксований термін повноважень та його обґрунтування, незалежність від урядових та військових структур, імунітет від кримінального переслідування під час виконання ним своїх юридично визначених обов’язків, належне фінансове забезпечення та впровадження процедур оцінки ефективності діяльності військового омбудсмана.

Посилання

Аналітична записка з питань порівняльного законодавства щодо правового регулювання діяльності Військового омбудсмана. URL: https://research.rada.gov.ua/uploads/documents/33630.pdf.

Бакленд Б., Макдермотт В. Інститути омбудсмана у справах збройних сил: Практичний посібник. К.: DCAF, 2015. 162 с.

Марцеляк О.В. Військовий омбудсман як інституційна гарантія захисту прав військовослужбовців (зарубіжний досвід). Аналітично-порівняльне правознавство. 2024. № 5. С. 94–100. DOI: https://doi.org/10.24144/2788-6018.2024.05.14.

Чепік-Трегубенко О.С., Чернобук В.В. Теоретико-прикладні аспекти застосування медіації в умовах воєнного стану в Україні (на прикладі сімейної медіації). Аналітично-порівняльне правознавство. № 3, 2025, с. 61–66 DOI: https://doi.org/10.24144/2788-6018.2025.03.1.8.

Чернобук В.В. Захист прав дитини в умовах воєнних конфліктів: міжнародний досвід та Українські реалії. Аналітично-порівняльне правознавство. 2025. Випуск № 2. С. 1291–1295 DOI: https://doi.org/10.24144/2788-6018.2025.02.195.

Чернобук В. Захист прав дитини на тимчасово окупованих територіях України. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2023, № 2. DOI: https://doi.org/10.31733/2078-3566-2023-2-38-42.

Чернобук В. Міжнародно-правові стандарти захисту прав дитини в умовах збройних конфліктів. Аналітичне та порівняльне правознавство, 2023, № 3. С. 437–440. DOI: https://doi.org/10.24144/2788-6018.2023.03.79.

Лавренко Д.О. Значення юридичної конструкції як засобу юридичної техніки. Аналітично-порівняльне правознавство. 2023. № 3. С. 56–60. DOI https://doi.org/10.24144/2788-6018.2023.03.10.

Боняк В.О., Чепік-Трегубенко О.С. Взаємодія органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства в аспекті захисту прав внутрішньо переміщених осіб. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2023 №2. С. 14–21. DOI: https://doi.org/10.31733/2078-3566-2023-2-14-21.

Nalyvaiko L., Lebedieva Y. Human reproductive rights: international standards, experience of Ukraine and Lithuania. Modern scientific strategies of development. 2022. URL: https://doi.org/10.51587/9781-7364-13395-2022-008-318-336.

Талдикін О.В. Сучасні недемократичні форми державного (політичного) режиму. Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. 2019. №1. С. 44–50. DOI: 10.31733/2078-3566-2019-1-44-50.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-12-10

Номер

Розділ

Розділ 2. Конституційне право; муніципальне право