Управління господарським товариством в межах санкційних процедур

Анотація

Статтю присвячено комплексному аналізу впливу індивідуальних санкцій на корпоративні права та управління господарськими товариствами в Україні. Особливу увагу приділено двом ключовим видам санкцій – блокуванню активів та стягненню активів у дохід держави, які мають найбільш суттєвий вплив на корпоративні відносини. Автор обґрунтовує, що корпоративні права як різновид активів поєднують майнові та управлінські елементи, що зумовлює специфіку їх блокування та складність правозастосування. Показано, що блокування частки учасника призводить до неможливості реалізації права голосу та, як наслідок – до утворення стійкої організаційної неспроможності товариства, оскільки блокуються рішення, що потребують кваліфікованої більшості або одностайності. Проаналізовано аргументи щодо немайнового характеру участі у загальних зборах і доведено, що обмеження такого права є логічним продовженням санкційного механізму, оскільки голосування впливає на юридичну долю майна товариства та вартість корпоративних прав.

Розкрито проблематику управління корпоративними правами після стягнення активів у дохід держави. Встановлено, що часові розриви між судовим рішенням і фактичним переходом прав, а також невизначеність щодо управителя активами створюють істотні ризики для товариства, включно з неможливістю укладати значні правочини. У статті звертається увага на потенційні конфлікти інтересів у разі передачі корпоративних прав конкурентам та обґрунтовується необхідність законодавчої регламентації критеріїв добросовісності та незалежності управителів. Окремо розглянуто питання впливу санкції – заборони набуття земельних ділянок, накладених на фізичних осіб – кінцевих бенефіціарних власників юридичних осіб. Санкції мають індивідуальний характер, а активи юридичної особи не можуть розглядатися як активи фізичної особи для цілей санкційного регулювання, що унеможливлює автоматичне поширення обмежень. Активом виступатиме частка в господарському товаристві, а не саме майно товариства. У підсумку, сформульовано висновок про нагальну потребу удосконалення санкційного та корпоративного законодавства з метою забезпечення балансу приватних і публічних інтересів, стабільності корпоративного управління та ефективного захисту національної безпеки.