Критерії та показники ефективності державного регулювання виробництва і обігу спирту та алкогольних напоїв

Анотація

Вказується, однією з ключових умов забезпечення результативності державної політики у сфері господарської діяльності є ефективність механізму державного регулювання в цілому та в окремих сферах зокрема. У статті, на підставі проведеного аналізу наукових підходів та узагальнення відповідних теоретичних напрацювань, зазначено, що оцінювання ефективності державного регулювання виробництва і обігу спирту та алкогольних напоїв неможливе без чіткої, концептуально обґрунтованої системи критеріїв і показників. Ефективність у цій сфері повинна розглядатися як комплексна, поліаспектна категорія, що охоплює правові, соціальні, економічні та інституційні виміри регуляторного впливу держави. Зауважено, що узагальнення наукових концепцій свідчить про доцільність розмежування умов, критеріїв та показників ефективності. Умови виступають факторами результативності регулювання, критерії – узагальненими мірилом оцінювання його властивостей, а показники – конкретними, емпірично вимірюваними характеристиками, що дозволяють здійснювати об’єктивну оцінку фактичних результатів державної регуляторної діяльності. Вказано, що у контексті державного регулювання виробництва і обігу спирту та алкогольних напоїв ключовими критеріями ефективності доцільно визначити: 1) правові критерії, що відображають рівень законності, юридичної визначеності та узгодженості регулювання; 2) соціальні критерії, які характеризують рівень захисту прав споживачів та вплив на здоров’я населення; 3) економічні критерії, пов’язані з фіскальною результативністю та економічною збалансованістю; 4) інституційні критерії, що оцінюють спроможність органів публічної влади та якість адміністративних процедур.

Зазначено, що показники ефективності у цій сфері мають охоплювати вимірювані параметри, що відображають ступінь реалізації відповідних критеріїв: обсяги акцизних надходжень, динаміку легального виробництва, рівень тінізації ринку, кількість порушень норм законодавства, статистику звернень громадян, дані про витрати ресурсів на здійснення контролю, показники довіри до регуляторних органів, якість правозастосовчої практики тощо.