Правовий аналіз професійного вигорання

Анотація

У статті зазначено, що робоче середовище для тих, хто працює на оплачуваній роботі, часто викликає хронічний стрес і може призвести до вигорання та депресивних симптомів. Депресія, пов’язана з робочим місцем, зараз коштує ЄС понад 100 мільярдів євро на рік.

Згідно з Міжнародною класифікацією захворювань (МКХ-11) Всесвітньої організації охорони здоров’я, яка набула чинності 1 січня 2022 року, вигорання тепер класифікується як «синдром», що виникає внаслідок «хронічного стресу на робочому місці, з яким не вдалося успішно впоратися», і йому було присвоєно код QD85.

У Рекомендаціях Європейської Комісії щодо Європейського переліку професійних захворювань не передбачено жодних розладів, викликаних стресом. Нормативне визначення терміну «професійне вигорання» відсутнє також і в Україні. Існують лише визначення розміщення на сайті Міністерства охорони здоров’я України Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

Європейський досвід демонструє, що у дев’яти країнах – Данії, Естонії, Франції, Угорщині, Латвії, Нідерландах, Португалії, Словаччині та Швеції – вигорання визнається професійним захворюванням за певних умов. Компенсація за вигорання доступна в Данії, Франції, Латвії, Португалії та Швеції. Однак критерії та методи оцінки, що використовуються в різних країнах, значно відрізняються.

Зроблено висновок, що стрес, тривога, вигорання та депресія зростають у всьому світі, а питання психічного здоров’я та благополуччя на роботі актуальні як ніколи раніше. Профілактика синдрому вигорання обговорюється у міжнародній площині через економічний тягар прогулів та інші негативні наслідки, пов’язані із цим явищем. Сьогодні немає сумнівів, що синдром вигорання може бути спричинений та/або посилений роботою, і дуже важливо діагностувати його на ранній стадії та вживати профілактичних заходів.

Лише незначний відсоток європейських країн передбачає можливість визнання професійного вигорання професійним захворюванням. Проте, починаючи з 2000-х років і до цього часу посилюється тенденція закріплення на нормативному рівні вимог до роботодавців щодо запобігання психологічному напруженню працівників, тривалості і правил робочого часу, профілактики психологічних ризиків та захисту психічного здоров’я на робочому місці. Щоправда в Україні вся «сфера професійного вигорання» поки що знаходиться поза межами правового регулювання, на рівні закону відсутні будь-які вимоги, критерії, які б були спрямовані на запобігання стресу працівників та подальшого вигорання.