Співвідношення та взаємодія трудового та цивільного законодавства в умовах їх рекодифікації (кодифікації) при регулюванні нестандартних форм зайнятості

Анотація

У статті зазначене питання досліджується у аспекті пошуку оптимального способу правового регулювання нестандартних форм зайнятості (зокрема, дистанційної праці і гіг-контракту) в умовах рекодифікації цивільного законодавства та кодифікації трудового законодавства.

Вказується, що вивчення співвідношення та взаємодії трудового та цивільного законодавства є постійним об’єктом наукових досліджень представників науки як трудового, так і цивільного права. Констатується, що розуміння частини трудових відносин як приватних дозволило у проєкті Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України у зв’язку із оновленням (рекодифікацією) положень книги першої» від 21.09.2025 реєстр. № 14056 (далі – проєкт Оновленої книги І ЦК України) [1] розглядати їх як предмет регулювання цивільного законодавства. Водночас звертається увага, що в оприлюдненому для обговорення проєкті Трудового кодексу України (далі – проєкт ТК України) [2] передбачається субсидіарне застосування положень цивільного законодавства для врегулювання трудових відносин.

Підкреслюється, що розвиток трудового права як самостійної галузі права пов’язаний з об’єктивною необхідністю правового регулювання колективної праці несамостійного характеру в умовах індустріального (промислового) виробництва. Однак в умовах постіндустріальної економіки та цифровізації суспільного життя суттєвих зміни зазнає і сфера організації праці, у якій поширюється використання несамостійної праці індивідуального характеру. Останнє дозволяє поряд зі стандартними формами зайнятості виділяти й їх нестандартні (нетипові) форми, серед яких особливу увагу привертає дистанційна праця і праця на умовах гіг-контракту. Наголошується, що оскільки що в обох випадках (стандартна та нестандартна зайнятість) йдеться про несамостійну працю, то вона має регулюватися трудовим правом.

При розгляді правового регулювання гіг-контракту визначається, що виключення при запровадженні гіг-контракту із обов’язкових ознак трудового договору вимоги дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку не враховує, що трудове право регулює несамостійну працю. З огляду на це пропонується включити до ознак трудового договору виконання працівником роботи під управлінням та контролем роботодавця, що є суттю організаційного елементу трудових правовідносин, збереження якого має важливе значення для відмежування трудових і цивільних відносин.

Зауважується, що подальше вдосконалення правового регулювання гіг-контракту доцільніше здійснювати шляхом визначення його як окремого виду трудового договору з урахуванням того, що одним із загальних напрямків розвитку трудового законодавства в сучасних умовах є поширення сфери диспозитивного регулювання. Зазначається, що останнє об’єктивно відображає тенденцію до конвергенції трудового і цивільного права при збереженні їх самостійності.