Правовий статус суб’єктів трудових правовідносин за законодавством України

Анотація

У статті досліджено правовий статус суб’єктів трудових правовідносин в умовах реформування національного законодавства. Визначено зміст трудової правосуб’єктності працівників, роботодавців, колективних та спеціальних суб’єктів, а також окреслено їхні права, обов’язки й гарантії відповідно до чинних нормативно-правових актів. Підкреслено, що чинний Кодекс законів про працю України залишається застарілим і не враховує сучасних форм зайнятості та цифрових змін у сфері праці, що зумовлює необхідність його оновлення.

Розкрито зміст основних елементів правового статусу працівника – його прав, обов’язків, гарантій і юридичної відповідальності. Наголошено на важливості дотримання принципів рівності, недискримінації та свободи праці, закріплених у Конституції України. Проаналізовано правову природу трудового договору як базової форми реалізації права на працю, визначено його роль у забезпеченні стабільності трудових правовідносин і відповідальності сторін.

Окремий акцент зроблено на особливостях правового статусу роботодавця, який поєднує організаційно-управлінські повноваження та юридичну відповідальність за дотримання норм трудового законодавства. Визначено подвійний характер цього статусу: роботодавець одночасно виступає суб’єктом владних повноважень у межах організації праці та стороною трудових зобов’язань, відповідальною перед працівником. Розглянуто правові основи діяльності організацій роботодавців, їх об’єднань, а також гарантії державного захисту їхніх прав.

Показано значення колективних суб’єктів – трудових колективів, профспілок, органів соціального партнерства, у забезпеченні балансу інтересів працівників і роботодавців. Визначено ключову роль державного нагляду та громадського контролю у дотриманні законодавства про працю. Зроблено висновок, що ефективність трудового права залежить від чіткості визначення статусу його суб’єктів і гармонізації загальних і спеціальних норм законодавства.

Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення нормативної бази у сфері праці, підвищення правової культури учасників трудових відносин і розроблення механізмів соціального діалогу відповідно до європейських стандартів.