Екологічні права та безпечне довкілля vs демократія

Анотація

Вказується, з моменту більш суттєвого визнання деградації навколишнього середовища в 1960-х роках, наукова спільнота дивиться на демократію зі змішаними почуттями. Дослідження ґрунтовно аналізує складний взаєзв’язок між типом політичної системи та її здатністю ефективно вирішувати екологічні проблеми та сприяти глобальному сталому розвитку. Праця виходить за рамки спрощеного питання «демократія чи автократія» і проводять емпіричну перевірку того, як різні моделі демократії – а саме ліберальна, соціально-ліберальна та деліберативна – впливають на формування екологічної політики.

Результати дослідження демонструють диференційний вплив цих моделей. З’ясовано, що демократії з розвиненими деліберативними рисами, де важливу роль відіграють громадські обговорення та участь, схильні приймати більшу кількість екологічних законів. Однак саме соціально-ліберальні демократії, що поєднують ринкову економіку з сильними соціальними гарантіями та захистом прав, показують здатність ухвалювати та реалізовувати більш суворі та ефективні політичні рішення.

У роботі спростовується поширений аргумент на користь авторитаризму, зокрема на прикладі Китаю, як більш ефективної моделі для «зеленої» трансформації. Наголошується, що за винятком окремих випадків, авторитарні режими систематично ігнорують екологічні проблеми. На противагу цьому, демократії завдяки таким інституціям, як вільна преса, громадянське суспільство, свобода слова та підзвітність влади, створюють середовище, де уряд змушений реагувати на екологічні вимоги громадян, що в підсумку призводить до кращих екологічних показників.

Особлива увага приділяється визнанню ООН права на здорове довкілля як права людини, що включає доступ до інформації, участь у прийнятті рішень та доступ до правосуддя. Підкреслюється, що ці процедурні права є фундаментом екологічної демократії. У висновках йдеться про необхідність адаптації демократичних моделей для забезпечення переходу до сталого розвитку, а також розглядаються альтернативні концепції, зокрема «зелений республіканізм», який може вимагати від громадян певних жертв заради екологічного блага майбутніх поколінь.