Медіація як спосіб врегулювання земельних конфліктів щодо додержання громадянами правил добросусідства: правові механізми та ефективність

Анотація

У статті досліджено правові основи та практичні аспекти використання медіації у сфері врегулюванні земельних конфліктів щодо додержання громадянами правил добросусідства в Україні. Розглянуто положення Закону України «Про медіацію», Земельного кодексу України, а також процесуальних кодексів, які становлять нормативну основу для застосування процедури медіації в земельних спорах. Висвітлено типи земельних спорів, у яких можливе використання медіації. Особливу увагу приділено багатосторонній медіації, її сумісності з принципами добровільності, рівності сторін та неупередженості. Сформульовано істотні переваги використання цього альтернативного способу вирішення спорів, а саме оперативність, економічність, гнучкість у прийнятті рішень, збереження конфіденційності та сприяння соціальній гармонії між сторонами конфлікту. У статті детально розкрито складність таких конфліктів, які часто є багатосторонніми, та запропоновано механізми їх вирішення через застосування багатосторонньої (або поетапної) медіації. Це дозволяє забезпечити участь та врахування інтересів усіх зацікавлених сторін, підтримуючи принципи добровільності, рівності та добросовісності, а також виконуючи обов’язок власників суміжних земель співпрацювати задля мінімізації взаємних незручностей, як це передбачено статтею 103 Земельного кодексу України. Наведено приклади української практики, зокрема кейс, представлений Мережею правового розвитку, які демонструють ефективність цього підходу у вирішенні побутових і земельних суперечок альтернативним шляхом. Додатково розглянуто міжнародний досвід країн, таких як Франція, Італія, Велика Британія, Боснія і Герцеговина, Косово та Сербія. У зазначених країнах медіація зарекомендувала себе як ефективний правовий інструмент для забезпечення соціальної стабільності. Отримані дані свідчать про те, що альтернативні форми врегулювання конфліктів краще сприяють стабілізації щоденних відносин. У підсумку зроблено висновок про те, що для подальшого розвитку культури діалогу та забезпечення ефективного розв’язання локальних конфліктів в Україні є необхідним впровадження інституту муніципальних медіаторів за прикладом Франції, які б відігравали роль координаторів, що сприяють примиренню на місцевому рівні.