Теоретико-правові підходи до визначення практики ЄСПЛ як джерела земельного права України

Анотація

Практика Європейського суду з прав людини, яка визнається українським законодавцем джерелом в тому числі земельного права, недостатньо досліджена в контексті розуміння змісту фундаментальних для цієї теми понять. У межах статті здійснено аналіз підходів до тлумачення категорії “джерело права”, зокрема формально-юридичного, історичного, ідеологічного та інших. Також проведено дослідження категорії “джерело земельного права” у контексті практики ЄСПЛ. У межах статті джерело земельного права розглядається у формально-юридичному значенні як офіційна форма зовнішнього вираження загальнообов’язкових правил поведінки, що регулюють земельні відносини (відносини щодо володіння, користування, розпорядження і охорони земель) в Україні.

Було здійснено аналіз теоретичних напрацювань вітчизняних науковців у сфері земельного права (в тому числі навчальних посібників) на предмет дослідження змісту категорії “практика Європейського суду з прав людини”. Встановлено, що більшість навчальних посібників із земельного права або досліджують практику ЄСПЛ як джерело земельного права опосередковано, без аналізу та визначення відповідних понять, або не розглядають її як джерело земельного права взагалі. Виявлено, що у багатьох випадках під джерелами земельного права вчені мають на увазі нормативно-правові акти як Конституція України, закони, постанови та рішення Кабінету Міністрів України, укази Президента України, тощо і не вважають практику Суду джерелом земельного права. За результатами дослідження також виявлено відсутність наукового консенсусу щодо змісту категорії “практика ЄСПЛ” і у науковців у сфері цивільного права. Окрім цього, здійснено аналіз законодавства, яке теж чітко не визначає поняття “практика ЄСПЛ”.

За результатами проведеного аналізу запропоновано визначення практики Європейського суду з прав людини як сукупності всіх рішень та ухвал Суду, незалежно від того, чи були вони прийняті у справах проти України, чи проти інших держав. Також запропоновано не включати консультативні висновки Європейського суду з прав людини до змісту категорії “практика ЄСПЛ”, зважаючи на правову природу та поточну кількість цих висновків.