Правове регулювання органічного виробництва в контексті європейського зеленого курсу: виклики для України

Анотація

Стаття аналізує правове регулювання органічного виробництва в контексті Європейського зеленого курсу, акцентуючи увагу на основних викликах, що стоять перед Україною у цій сфері. У дослідженні виконано огляд міжнародних та європейських стандартів органічного виробництва, зіставлений із національним законодавством. Зокрема, аналіз європейських джерел у сфері органічного виробництва дає змогу значно покращити національно-правові бази, розглянути провідні європейські методики для подальшого розвитку та розширення власних позицій на міжнародному ринку. Особливу увагу приділено проблемам впровадження практик органічного землеробства, включаючи аспекти сертифікації, контролю якості, а також механізмів стимулювання виробників органічної продукції. Наголошується на необхідності гармонізації українського законодавства з європейськими нормами для зміцнення конкурентоспроможності та досягнення стійкого розвитку аграрного сектору. Внаслідок підписання Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, Україна взяла на себе зобов’язання інтегруватися в європейські процеси. Органічне виробництво виступає одним із провідних векторів розвитку сучасного аграрного сектору, що відповідає принципам сталого розвитку та забезпечення екологічної безпеки. Незважаючи на низку позитивних змін в українському законодавстві, що стосуються виробництва органічної продукції, повна гармонізація з європейськими стандартами для формування конкурентоспроможної екологічної продукції все ще потребує подальшого розвитку. У роботі пропонуються рекомендації щодо вдосконалення юридичних механізмів органічного виробництва в Україні. Подальший розвиток органічного виробництва в Україні безпосередньо пов’язаний із розбудовою системи державного контролю, формуванням прозорих умов для сертифікації та підвищенням довіри споживачів до маркування органічної продукції. Важливою складовою інтеграції є створення єдиного реєстру виробників органічної продукції, що сприятиме відкритості та унеможливить недобросовісну конкуренцію. Окрім правових аспектів, значну роль відіграє інформаційно-освітня політика держави, спрямована на підвищення рівня обізнаності фермерів і споживачів щодо переваг органічного виробництва. Розвиток партнерства між державою, науковими установами та бізнесом має стати основою для впровадження інноваційних технологій, зокрема цифрового моніторингу земель, екоаудиту та використання екологічних показників у плануванні сільського господарства. Таким чином, органічне виробництво слід розглядати не лише як економічний напрям, а як комплексну екологічну стратегію, що забезпечує гармонійне поєднання природоохоронних, соціальних та економічних інтересів.