Правове регулювання цифрових фінансів в ЄС та Україні: порівняльний аналіз

Анотація

У статті досліджено правові засади регулювання цифрових фінансів у Європейському Союзі та в Україні в умовах цифрової трансформації фінансового сектору. Встановлено, що нормативна система ЄС базується на комплексному підході, який поєднує регламенти MiCA, DORA та PSD2 і забезпечує баланс між інноваціями, прозорістю та фінансовою безпекою. Доведено, що європейська модель відзначається гармонізованою структурою нагляду та технологічною нейтральністю, що сприяє розвитку ринку фінансових технологій. Проаналізовано основні нормативно-правові акти України, зокрема Закони «Про платіжні послуги» та «Про віртуальні активи», підзаконні акти Національного банку України й урядові стратегії, спрямовані на адаптацію до вимог ЄС. З’ясовано, що національна модель регулювання цифрових фінансів в Україні має фрагментарний характер і потребує узгодження між різними органами державного нагляду. Обґрунтовано необхідність створення єдиного регулятора цифрових активів, удосконалення процедур ліцензування та гармонізації національного законодавства з регламентами MiCA і DORA. Запропоновано напрями вдосконалення правового забезпечення цифрових фінансів в Україні, включаючи запровадження європейських стандартів кіберстійкості, підвищення рівня захисту прав користувачів та розроблення правових механізмів інтеграції цифрової гривні у європейський платіжний простір SEPA. Результати дослідження підтверджують, що послідовна імплементація європейських норм сприятиме підвищенню довіри до фінансових технологій, зміцненню фінансової безпеки держави та інтеграції України до єдиного цифрового фінансового ринку ЄС. Цифровізація фінансового сектору створює нові виклики для правового регулювання у Європейському Союзі та в Україні. Поширення криптоактивів, цифрових валют центральних банків (CBDC), фінансових технологій (FinTech) і платіжних сервісів вимагає формування комплексного правового середовища, що забезпечує баланс між інноваціями та фінансовою безпекою. ЄС реалізує системний підхід через єдині регламенти, тоді як Україна лише формує відповідну нормативно-правову базу.