Нормативно-правове забезпечення функцій застосування безпілотних авіаційних систем органами охорони державного кордону Державної прикордонної служби України

Анотація

У статті представлено комплексний аналіз нормативно-правового забезпечення функціонального застосування безпілотних авіаційних систем (надалі – БАС) Державною прикордонною службою України (надалі – ДПСУ). Дослідження розкриває, як чинне законодавство регламентує різноманітні функції БАС що еволюціонували від допоміжних до ключових.

Проаналізовано ієрархію нормативних актів, що формують правову основу для кожної функції. Встановлено, що базові інформаційно-аналітичні та правоохоронні функції (повітряний моніторинг, виявлення протиправної діяльності, координація дій прикордонних нарядів) ґрунтуються на правах та обов’язках, наданих ДПСУ Законом України «Про Державну прикордонну службу України», який покладає на відомство завдання із забезпечення недоторканності кордону. Водночас їх реалізація регламентується загальними правилами використання повітряного простору, встановленими Повітряним кодексом, відповідною постановою Кабінету Міністрів України та згідно з вимогами наказу Міністерства оборони України.

Особливу увагу приділено аналізу правових підстав для виконання бойових та спеціальних функцій (ведення розвідки, коригування вогню, вогневе ураження), які стали актуальними в умовах воєнного стану. Обґрунтовано, що правомірність цих функцій випливає зі статусу ДПСУ як складової Сил безпеки і оборони України та норм законів «Про оборону України» і «Про правовий режим воєнного стану».

Досліджено новітнє законодавство (на основі законопроєктів № 8185 та № 8186), яке вперше на законодавчому рівні закріпило за ДПСУ нову функцію – протидію ворожим та нелегальним БАС у прикордонній смузі, надавши повноваження з «примусового припинення польоту». Цей крок є фундаментальним розширенням повноважень, що перетворює ДПСУ на ключового гаранта безпеки прикордонного повітряного простору. Виявлено ключові правові колізії, зокрема суперечність між операційними потребами при виконанні функцій та застарілими обмеженнями авіаційного законодавства мирного часу, що створює юридичну невизначеність та ставить під загрозу правовий захист операторів БАС. Зроблено висновок: хоча для кожної з ключових функцій застосування БАС існують базові правові підстави, загальна нормативна база залишається фрагментарною. Вона потребує системної кодифікації для усунення суперечностей та створення цілісного регулювання, адекватного сучасним викликам у правовій сфері. Відсутність такого регулювання не лише створює ризики для персоналу, але й підриває доказову базу, зібрану за допомогою БАС, та ускладнює інтероперабельність з партнерами по НАТО.