Сучасні підходи до систематизації законодавства у сфері оборони України

Анотація

У статті досліджено особливості законодавства у сфері оборони України як об’єкта систематизації, визначено проблематику визначення предмету правового регулювання оборонного законодавства як основи для його систематизації та обґрунтовано найбільш оптимальні підходи до її здійснення. Автором встановлено, що законодавство у сфері оборони України як основний правовий інструмент реалізації держаної політики у сфері оборони являє собою розгалужену та об’ємну систему нормативно-правовий актів різної юридичної сили, яка має міжгалузевий комплексний характер.

Визначено, що такий обсяг нормативно-правового матеріалу з питань оборони вимагає постійного правового контролю за станом його реалізації, удосконалення та комплексної систематизації.

Визначено, що однією з перешкод для здійснення систематизації нормативно-правових актів у сфері оборони є відсутність чіткого законодавчого визначення змісту та обсягу видів державної політики, на реалізацію яких спрямована дія оборонного законодавства України. Проведено аналіз законодавства і встановлено низку невідповідностей в застосуванні юридичних конструкцій: “сфери національної безпеки і оборони”, “воєнна сфера”, “сфери оборони і військового будівництва”.

В статті автор приходить до висновку, що вибір способу систематизації законодавства у сфері оборони визначається обраним об’єктом систематизації, тобто кількістю і видом нормативно-правових актів з врахуванням необхідності внесення змін до змісту їхніх правових норм. Встановлено, що закони можуть бути кодифіковані, при цьому найбільш оптимальними вбачаються варіанти міжгалузевої кодифікації за інститутом (субінститутом) законодавства. Консолідація визнається перспективним способом систематизації підзаконних нормативно-правових актів з питань оборони. Найбільш затребуваним способом систематизації, який допомагає упорядкувати чинний нормативний матеріал та полегшити процес його пошуку та використання, є інкорпорація. Вона може бути застосована як до законів, так і до підзаконних нормативно-правових актів, а також до чинних міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.