Представництво громадською організацією інтересів необмеженого кола осіб у суді через призму доктрини actio popularis

Анотація

Статтю присвячено дослідженню інституту представництва ГО інтересів необмеженого кола осіб в українському судочинстві, зокрема через призму доктрини actio popularis. Акцентується увага на тому, що ГО відіграють важливу роль у демократичному суспільстві, однак у національному законодавстві відсутній чіткий загальний механізм захисту «суспільного інтересу», за винятком окремих, вузько визначених випадків. З’ясовано, що доктрина actio popularis у її класичному розумінні передбачає право кожного члена суспільства подавати позов на захист суспільних інтересів, не знайшла прямої імплементації ані в національній правовій системі, ані в практиці ЄСПЛ. Аналіз ЄКПЛ та релевантної практики підтверджує, що ЄСПЛ послідовно вимагає від заявника наявності статусу «потерпілого». Водночас, у деяких справах за участю громадських організацій ЄСПЛ робить винятки. Встановлено, що національне законодавство, визначає реалізацію права на звернення до адміністративного суду лише шляхом індивідуального звернення (через представника), яке ґрунтується на необхідності доведення позивачем факту порушення саме його суб’єктивного законного інтересу. На основі аналізу правових позицій КСУ та усталеної судової практики доведено, що право ГО на звернення до суду в інтересах інших осіб (як членів, так і не членів) в Україні не є абсолютним. Для встановлення наявності права ГО на звернення до суду в інтересах інших осіб, суд повинен з`ясувати певні обставини. Національні суди, послідовно відмовляють у позовах, де ГО не може довести свій персоналізований інтерес або діє в інтересах невизначеного кола осіб без законних підстав. Досліджено виняток із цього загального підходу – позови у сфері захисту довкілля, у яких застосовується пряма дія норм Орхуської конвенції. Практика зарубіжних країн свідчить про те, що деякі країни передбачають застосування досліджуваної доктрини, однак, у різних проявах та формах. Результатом дослідження став висновок про те, що запровадження можливості звернення з позовом actio popularis ГО в Україні дозволило б отримати інструмент для боротьби зі свавіллям держави. Однак, його запровадженню перешкоджатимуть певні ризики, які потребують додаткового дослідження.