Фізичне та сексуальне насильство як форми домашнього насильства: активізація правових аспектів

Анотація

Дану статтю присвячено проблемним питанням притягнення до адміністративної відповідальності за фізичне та сексуальне насильство як форм домашнього насильства. Проаналізовано норми чинного  адміністративного  законодавства  щодо  проблеми  адміністративної  відповідальності за фізичне та сексуальне насильство, проаналізовано його розмежування від кримінальних правопорушень, пов’язаних із домашнім насильством.

Фізичне та сексуальне насильство є найнебезпечнішими формами домашнього насильства, що безпосередньо посягають на життя, здоров’я, честь і гідність людини. Такі діяння не лише завдають шкоди фізичному та психічному стану постраждалих осіб, але й руйнують соціальні зв’язки, підривають довіру до інституту сім’ї та суспільних цінностей у цілому. У сучасних умовах, коли Україна інтегрує європейські стандарти захисту прав людини, питання протидії цим формам насильства набуває особливого значення.

Активізація правових аспектів у сфері запобігання фізичному та сексуальному насильству полягає, зокрема, у вдосконаленні законодавчої бази, приведенні національних норм у відповідність до положень Стамбульської конвенції, підвищенні ефективності механізмів притягнення кривдників до відповідальності та забезпеченні комплексного захисту постраждалих. Останні законодавчі зміни, зокрема прийняття Закону України № 3733-IX від 22 травня 2024 року, яким було підкреслено важливість інтеграції міжнародних стандартів у національне законодавство щодо захисту прав постраждалих від насильства осіб в умовах кризових ситуацій. Водночас залишається потреба у вдосконаленні практичних механізмів документування фактів домашнього насильства, покращенні міжвідомчої взаємодії та посиленні спроможності правоохоронних органів ефективно реагувати на такі випадки.

Таким чином, активізація правових аспектів у сфері протидії фізичному та сексуальному домашньому насильству передбачає системну роботу держави у трьох ключових напрямах: нормативно-правовому, інституційному та просвітницькому. Тільки за умови комплексного підходу можливе формування ефективної системи захисту постраждалих та невідворотності покарання для кривдників.