Трансформація праці засуджених: від права до обов’язку в умовах воєнного стану

Анотація

У статті розкрито трансформацію правового регулювання праці засуджених в Україні, акцентуючи на переході від обов’язку праці в радянський період до права на працю в контексті гуманізації пенітенціарної системи та імплементації міжнародних стандартів. Досліджено сучасний правовий статус праці засуджених, де обов’язок працювати покладено лише на осіб з виконавчими листами. Звернуто увагу на вади гуманізованої моделі у мирний час, а саме: критичне зниження рівня зайнятості, що призвело до фінансової скрути установ виконання покарань та ускладнило процес ресоціалізації. Обґрунтовано необхідність тимчасового відступлення від принципу «праця як право» в умовах воєнного стану та протягом шести місяців після його закінчення. Зазначено, що в умовах військової агресії тимчасове посилення обов’язку праці для працездатних засуджених є вимушеною та конституційно легітимною мірою (ст. 64 Конституції України) на користь національної безпеки та оборони. Наведено аргументи щодо використання виробничого потенціалу пенітенціарної системи для критично важливих державних замовлень.

Зроблено висновки про те, що тимчасове запровадження обов’язку праці має бути строковим (на період воєнного стану та шість місяців після його закінчення), цільовим та супроводжуватися гарантіями оплати та безпечних умов праці, що відмежовує цей обов’язок від примусової праці. Зроблено висновки про те, що тимчасове запровадження обов’язку праці має бути строковим (на період воєнного стану та шість місяців після його закінчення), цільовим та супроводжуватися гарантіями оплати та безпечних умов праці, що відмежовує цей обов’язок від примусової праці.

Сформульовано пропозиції щодо: 1) тимчасового законодавчого закріплення в Кримінально-виконавчому кодексі України розширеного обов’язку праці для працездатних засуджених осіб (крім тих, що мають медичні протипоказання або вагітних жінок чи жінок, які мають дітей до 3-хроків) на період воєнного стану; 2) розробки Порядку залучення засуджених до праці, що виконує державні оборонні замовлення, з визначенням мінімальної гарантованої оплати та чіткими критеріями безпеки праці; 3) створення Державної програми замовлень для виробничого сектору пенітенціарної системи, орієнтованої на потреби Збройних сил України та відновлення інфраструктури, з гарантованим державним фінансуванням; 4) створення ефективного механізму контролю з боку уповноважених компетентних органів та правозахисних організацій за дотриманням прав засуджених, навіть в умовах розширеного обов’язку праці.