Ідеологічна платформа зовнішньої кримінально-правової політики України: постановка проблеми

Анотація

У статті досліджено теоретико-правові засади формування ідеологічної платформи зовнішньої кримінально-правової політики України. Показано, що сучасні трансформаційні процеси у сфері кримінального права, глобалізаційні виклики та зростання транснаціональної злочинності потребують вироблення цілісного концептуального фундаменту, який би поєднував національні правові традиції з міжнародними стандартами. На основі аналізу категорії «платформа» у політичній і правовій науці з’ясовано її функціональне значення: від ідейно-програмної до нормативно-регулятивної, адже вона задає орієнтири для конкретних правових норм і процедур їх застосування. Доведено, що у правовій площині платформа виконує системоутворюючу роль, адже визначає ціннісні та методологічні орієнтири для формування доктрини, законотворчої практики і правозастосування. Особливу увагу приділено ролі правової та кримінально-правової ідеології, які становлять ядро кримінально-правової політики та формують цілісність її змісту. Визначено, що правова ідеологія визначає стратегічні напрями розвитку правової системи, формує ціннісні орієнтири для правотворчої та правозастосовної діяльності. Висвітлено історичні особливості становлення національної правової ідеології та наголошено на проблемі її фрагментарності у пострадянський період. Обґрунтовано, що ідеологічна платформа зовнішньої кримінально-правової політики України є проявом єдиної кримінально-правової ідеології держави у міжнародному вимірі, яка забезпечує гармонізацію національного законодавства з міжнародними зобов’язаннями, створює умови для ефективної взаємодії з міжнародними інституціями та формує правову позицію України на міжнародній арені. Зроблено висновок, що ідеологічна платформа постає концептуальною основою зовнішньої кримінально-правової політики, адже поєднує національні цінності із принципами міжнародного права та окреслює стратегічні напрями її розвитку. Ідеологічна платформа розглядається як первинна політико-правова платформа, без якого неможливо зрозуміти логіку наступних: доктринальної, законодавчої та правозастосовної платформ.