Кримінальна відповідальність за доведення до банкрутства: ретроспективний огляд

Анотація

Будь-які зміни у суспільному житті країни впливають і на відносини у сфері банкрутства і правопорушення у цій сфері, зокрема, і особливості доведення до банкрутства. І підвищити ефективність охорони останніх може, у тому числі, і вивчення історії становлення і розвитку кримінальної відповідальності за вказане кримінальне правопорушення.

Мета статті, враховуючи зазначене вище, полягала у тому, щоб прослідкувати шлях становлення і розвитку відповідальності за доведення до банкрутства.

Встановлено, що незважаючи на відсутність терміну «банкрутство» в певні історичні періоди розвитку української державності, економічні відносини у цій сфері все ж регулювалися. Так само були певною мірою врегульовані і окремі аспекти фінансової неплатоспроможності. Проаналізовано становлення і розвитку законодавства, у тому числі і кримінального, що було чинним на території сучасної України до 1991 р. Встановлено, що в цьому законодавстві відповідальність за доведення до банкрутства передбачена не була.

Відтак визначено що фактично інститут банкрутства з’явився в Україні з переходом економіки на ринкову після здобуття нею незалежності, пройшовши при цьому довгий історичний шлях. Кримінальна відповідальність за доведення до банкрутства була встановлена у законодавстві відносно недавно – у ст. 156-4, що була включена у КК 1960 р. у відповідності до Закону України від 30 червня 1999 р., яку замінила ст. 219 КК України 2001 р. Встановлено, що запровадження кримінальної відповідальності за доведення до банкрутства було обумовлено змінами у економічній політиці і розповсюдженням випадків порушень закону у сфері банкрутства. Зміна у суспільному житті, у суспільних відносинах всіх сфер життєдіяльності людини також обумовила необхідність внесення певних змін у законодавство, зокрема посилення відповідальності за доведення до банкрутства, вчинене в умовах воєнного чи надзвичайного стану. У зв’язку з цим ми вважаємо за доцільне передбачити таку кваліфікуючу ознаку цього кримінального правопорушення у ст. 219, включивши у неї ч. 2 такого змісту «Ті самі дії, вчинені в умовах воєнного або надзвичайного стану, караються…». Це, на наш погляд, відповідає сучасним потребам врегулювання суспільних відносин у цій сфері і підвищить ефективність кримінально-правової протидії кримінальним правопорушенням у сфері банкрутства.