Допит обвинуваченого (підсудного) у мішаній моделі кримінального процесу

Анотація

Стаття присвячена науковій розвідці правового регулювання допиту обвинуваченого (підсудного) у судовому розгляді відповідно до кримінального процесуального права України та інших держав з мішаною моделлю кримінального процесу.

Стверджується, що обвинувачений вправі надати показання щодо обставин, які стали підставою для складання та скерування до суду підсумкового процесуального документа досудового розслідування, інших обставин, що підлягають доказуванню та мають значення для кримінального провадження, доказів у кримінальному провадженні.

Аргументовано, що мета допиту обвинуваченого, передусім, полягає у з’ясуванні його правової позиції з приводу предмета обвинувачення, в одержанні від нього повної та достовірної інформації щодо обставин і фактів, які мають значення для кримінального провадження. Утім, судовий допит обвинуваченого проводять не лише з метою з’ясування обставин кримінального провадження, але й для дотримання права обвинуваченого бути вислуханим.

Звернено увагу, що кримінальний процесуальний закон не вимагає складання обвинуваченим присяги перед його допитом. На противагу свідка і потерпілого, КПК України не покладає на обвинуваченого обов’язок говорити лише правду.

Зазначено, що вільна розповідь становить монологічний етап допиту і полягає у ніким не скерованому усному повідомленні обвинуваченого, в якому він викладає власну версію події, що становить предмет судового розгляду. залежно від змісту, вільна розповідь обвинуваченого може слугувати або для його захисту, або підтверджувати версію сторони обвинувачення.

Констатовано, що послідовність запитань обвинуваченому унормована (ч. 1 ст. 351 КПК України) з урахуванням засади змагальності.

Акцентовано на тому, що кримінальний процесуальний закон не допускає ні перехресного допиту обвинуваченого, ні повторення запитань, на які вже обвинувачений дав відповідь, поставлені з метою очікування суперечностей у його показаннях, аби згодом стверджувати про їх недостовірність. Понад те, обвинуваченому недопустимо ставити навідні запитання.

Наголошено, що на відміну від української правової регламентації допиту обвинуваченого, у кримінальному процесуальному праві деяких європейських держав змагальне начало у цій процесуальній дії не настільки виражене. Так, єдиним суб’єктом допиту обвинуваченого визначений суд, тоді як учасники судового провадження вправі ставити йому запитання лише з дозволу головуючого.