Віртуальні активи як предмет кримінального правопорушення: проблеми визначення та доказування

Анотація

Стаття присвячена віртуальним активам (криптовалюті) як предмету кримінального правопорушення з точки зору його визначення та доказування. Зазначено, що криптовалюта характеризується високим рівнем анонімності, оскільки персональні дані власників електронних гаманців (зокрема ім’я чи адреса користувача) не розкриваються, а ідентифікація здійснюється лише за допомогою унікального набору символів, що не дає змоги встановити особу. Водночас інформація про транзакції є відкритою, а всі операції з криптовалютою мають анонімний і незворотний характер. Тобто, у широкому розумінні криптовалюта – це цифровий нематеріальний актив, який функціонує як система розрахунків із динамічно змінною вартістю, має переважно анонімну природу та не перебуває під контролем центральних банків. До найбільш відомих криптовалют належать Bitcoin, Ethereum, Dash, Ripple, Monero, Litecoin, Augur, MaidSafeCoin тощо. При цьому найбільш відомою і дорогою з них біткоїн (Bitcoin) – перша децентралізована цифрова валюта, створена у 2008 році, яка використовується для обміну на товари чи послуги за допомогою технології блокчейн. А обмін криптовалют на реальні гроші здійснюється через онлайн-платформи, електронні платіжні системи або спеціалізовані обмінні сервіси.

Встановлено, що у чинному кримінальному законодавстві відсутні інші норми, які б прямо згадували віртуальні активи або криптовалюту. На практиці це призводить до того, що слідчі та прокурори у кримінальних провадженнях, пов’язаних із криптовалютами, діють фактично на власний розсуд, ухвалюючи процесуальні рішення, здійснюючи вилучення цифрових активів та організовуючи їх зберігання без чітко визначеного правового механізму. Внаслідок цього питання подальшої правової долі вилучених криптоактивів залишається неврегульованим і вирішується ситуативно.

Зроблено висновок, що віртуальні активи (криптовалюта) за своєю правовою природою можуть бути предметом багатьох кримінальних правопорушень. Наприклад, шахрайства (коли використовують обман під час її продажу або обміну на реальну валюту), крадіжки (таємне викрадення майна за допомогою певної комп’ютерної програми), вимагання чи незаконного збагачення (оскільки криптовалюту можна легко конвертувати в фіатну валюту, що досить складно потім відслідкувати) тощо.