Удосконалення процедури пред’явлення для впізнання: від «ймовірного судження» до «подвійного сліпого» стандарту (за досвідом юрисдикцій загального права)

Анотація

Стаття присвячена комплексному аналізу процесуальних, криміналістичних і психологічних засад пред’явлення для впізнання та визначенню напрямів його вдосконалення з урахуванням практики держав загального права. Наголошено, що чинна модель цієї слідчої дії в Україні характеризується низкою системних проблем: відсутністю єдиного стандарту формування групи порівняння, ризиком ненавмисних підказок свідку, залежністю результату від сугестивних чинників і браком спеціальної підготовки осіб, які проводять впізнання. На основі аналізу положень національного законодавства, судової практики та досвіду зарубіжних органів розслідування обґрунтовано потребу запровадження подвійного сліпого методу, який виключає можливість впливу очікувань чи упереджень з боку слідчого, а також послідовного пред’явлення об’єктів, що мінімізує ефект ймовірного судження та забезпечує вищу достовірність ідентифікації. Розкрито значення відеофіксації як гарантії процесуальної прозорості та подальшого контролю за допустимістю доказів. Окремо досліджено можливості використання технологій штучного інтелекту для автоматизованого формування фоторядів осіб, подібних за ключовими ознаками до підозрюваного, що здатне зменшити ризик людського фактору й підвищити об’єктивність упізнання. Водночас підкреслено, що впровадження таких інновацій потребує правового регулювання, зокрема щодо перевірки достовірності цифрових матеріалів і захисту персональних даних. Результатом дослідження стало формулювання системного підходу до оновлення інституту впізнання, який поєднує процесуальні гарантії, когнітивну надійність і технологічну нейтральність. Запропонована модель сприятиме підвищенню доказової цінності результатів, зміцненню довіри суспільства до органів досудового розслідування та утвердженню нових етичних і професійних стандартів у сфері кримінальної юстиції. У роботі також наведено програму пілотних досліджень та критерії емпіричної оцінки впроваджених методик, що дозволяє перевіряти їхню практичну ефективність і поступово адаптувати до національних умов.