Життя понад звичай: межі допустимості культурних заборон у світлі ст. 6 МПГПП та ст. 5 CEDAW (на прикладі Афганістану)

Анотація

Статтю присвячено аналізу допустимих меж культурних заборон з позиції міжнародного права прав людини. На прикладі сучасного Афганістану під владою Талібану показано колізію між традиційними нормами та універсальними правами, зокрема правом на життя (стаття 6 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (надалі – МПГПП) та зобов’язанням держав викорінювати дискримінаційні практики (стаття 5 Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (надалі - CEDAW)).

Обґрунтовано, що заборони щодо жінок, запроваджені де-факто владою Талібану (усунення від освіти, відсторонення від праці і, відповідно, можливості заробляти, обмеження пересування, нав’язаний дрес-код, вимога «махрама», скорочення жінок-медиків тощо), мають кумулятивний ефект, який підриває позитивні обов’язки держави щодо захисту життя: зростає бідність домогосподарств із жінкою-годувальницею, погіршується доступ до акушерської допомоги, фіксуються випадки смертельного насильства, мотивованого «честю» або «мораллю». Показано, що посилання на культурні норми не може виправдати свавільне позбавлення життя або толерування шкідливих практик; навпаки, стаття 5 CEDAW вимагає активної трансформації таких норм, а стаття 6 МПГПП – дієвих превентивних і захисних заходів. Новизна дослідження полягає у концептуалізації підходу «життя понад звичай»: пріоритет охорони життя і рівності над звичаєм у тесті пропорційності, що включає перевірку легітимної мети, придатності, необхідності та співмірності обмеження з урахуванням гендерних наслідків. Практичне значення – формулювання орієнтирів для національних органів і міжнародних місій: криміналізація «вбивств честі», відновлення доступу жінок до освіти, праці, медицини та інших основних прав і свобод, скасування нормативів «опікунства», забезпечення розслідувань і відшкодування шкоди, а також інтеграція стандартів CEDAW і МПГПП у гуманітарні програми. Ключовий висновок: у ситуаціях, де звичай створює реальну загрозу життю або закріплює підпорядкування жінок, загрозу їх життю та/або правам, його юридична легітимність втрачається.