Поняття «жертва збройного конфлікту» в системі міжнародного та національного права: доктринально-правовий аналіз

Анотація

У даній науковій статті здійснено комплексний доктринально-правовий аналіз поняття “жертва збройного конфлікту” з урахуванням положень міжнародного гуманітарного права, міжнародного права прав людини, національного законодавства України, а також доктринальних підходів провідних учених і практики реалізації гуманітарних стандартів. Актуальність дослідження зумовлена потребою у системному осмисленні правового статусу жертв війни в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України, що призвела до масштабних порушень прав людини, гуманітарних катастроф та соціальних втрат. Визначено, що розроблення єдиного підходу до розуміння поняття “жертви збройного конфлікту” є необхідною передумовою формування цілісної державної політики у сфері захисту постраждалих осіб.

У роботі проаналізовано основні міжнародні договори – Женевські конвенції 1949 року, Додаткові протоколи 1977 року, акти Організації Об’єднаних Націй, а також наукові концепції зарубіжних і вітчизняних дослідників: Ж. Пікте, А. Кассезе, Ф. Кальсговена, М. Сассолі, Й. Дінштайна, Т. Мерона, В. Буткевича, М. Буроменського, О. Задорожнього, М. Гнатовського, Т. Короткого, Н. Хендель, С. Шрамка, А. Вознюка, І. Жука та інших. Визначено взаємозв’язок між нормами міжнародного гуманітарного права та міжнародного права прав людини, що забезпечує універсальний підхід до захисту осіб, які втратили здатність до самозахисту. На основі узагальнення міжнародних, національних і доктринальних джерел сформульовано авторське визначення: жертва збройного конфлікту – це фізична особа, незалежно від громадянства, процесуального статусу чи приналежності до сторони, що бере участь у збройному конфлікті, яка зазнала фізичної, психічної, матеріальної або моральної шкоди чи істотного порушення основоположних прав і свобод у причинному зв’язку з веденням збройного конфлікту, окупацією або актом агресії, та має право на державний захист, допомогу і репарацію відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, міжнародного права прав людини та законодавства України.

Отримані результати мають наукове й практичне значення для вдосконалення законодавства України, гармонізації термінології, розроблення адміністративно-правових механізмів і формування державної політики у сфері захисту жертв збройного конфлікту.