Історичний аналіз прав військовослужбовців в Україні за міжнародним правом

Автор(и)

  • С. С. Корольов кандидат історичних наук, доцент, полковник, начальник кафедри загальновійськових дисциплін Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Україна https://orcid.org/0000-0002-6420-2483
  • А. І. Ігнатьєва кандидатка педагогічних наук, старша викладачка кафедри загальновійськових дисциплін Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Україна https://orcid.org/0000-0002-3446-4036
  • В. О. Кучеренко курсантка 2 курсу 2 групи Військово-юридичного інституту Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Україна https://orcid.org/0009-0007-9679-0981

DOI:

https://doi.org/10.24144/2788-6018.2025.06.3.63

Ключові слова:

міжнародне право, права військовослужбовців, міжнародне гуманітарне право, ЄСПЛ, соціальні гарантії, Україна

Анотація

Вказується, сучасна система міжнародного права, спрямована на забезпечення миру та захист людської гідності, вимагає виходу за межі традиційного національного правового регулювання щодо прав військовослужбовців. Цей напрямок інтегрується у глобальну архітектуру людських прав, що синтезує норми гуманітарного міжнародного права, правові режими збройних конфліктів та міжнародні стандарти захисту особистості.

У статті розглянуто правовий статус і захист прав військовослужбовців України відповідно до міжнародного права. Визначено, що на військових поширюються як загальні норми міжнародного права про права людини, так і спеціальні норми міжнародного гуманітарного права. Проаналізовано ключові міжнародно-правові акти, що формують систему гарантій для військовослужбовців: Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Женевські конвенції 1949 року та Додаткові протоколи, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, Європейську конвенцію з прав людини та Римський статут МКС. Особливу увагу приділено забезпеченню життя, гідності, заборони катувань, незаконного позбавлення волі, колективних покарань і нелюдського поводження під час збройних конфліктів та воєнного стану.

Розкрито зміст принципів гуманності та пропорційності, що зобов’язують держави уникати надмірного застосування сили та гарантувати захист цивільних і військовополонених. Досліджено діяльність міжнародних інституцій – МКЧХ, МКС та ЄСПЛ – у сфері контролю за дотриманням прав військовослужбовців, а також їхній вплив на формування української практики. Окремо проаналізовано значення рішень ЄСПЛ щодо порушень прав людини під час збройних конфліктів та їхній вплив на національне законодавство і судову практику.

Розглянуто проблеми імплементації міжнародно-правових стандартів у правову систему України: забезпечення соціальних гарантій, медичного захисту, права на справедливий суд, охорони честі й гідності військових. Підкреслено, що в умовах російської агресії питання дотримання прав військовослужбовців набуло особливої актуальності, а ефективна реалізація міжнародних норм є важливою складовою національної безпеки та зміцнення авторитету України як держави, що дотримується міжнародного гуманітарного права.

Посилання

Конституція України. Київ: Парламент, 1996.

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Київ, 1993.

Статут Організації Об’єднаних Націй. Сан-Франциско, 1945. URL: https://www.un.org/en/about-us/un-charter (дата доступу: 31.10.2025).

Загальна декларація прав людини / ООН. Нью-Йорк, 1948.URL: https://www.un.org/en/about-us/universal-declaration-of-human-rights (дата доступу: 31.10.2025).

Міжнародний пакт про громадянські і політичні права / ООН. Нью-Йорк, 1966. URL: https://www.ohchr.org/en/instruments-mechanisms/instruments/international-covenant-civil-and-political-rights (дата доступу: 31.10.2025).

Європейська конвенція з прав людини. Рим: Рада Європи, 1950. URL: https://www.echr.coe.int (дата доступу: 31.10.2025).

Женевська конвенція про покращення становища поранених і хворих у збройних силах на суші (1949). Женева: МКЧХ, 1949. URL: https://ihl-databases.icrc.org/ihl (дата доступу: 31.10.2025).

Женевська конвенція про покращення становища поранених і хворих у збройних силах на морі (1949). Женева: МКЧХ, 1949. URL: https://ihl-databases.icrc.org/ihl (дата доступу: 31.10.2025).

Женевська конвенція про поводження з військовополоненими (1949). Женева: МКЧХ, 1949. URL: https://ihl-databases.icrc.org/ihl (дата доступу: 31.10.2025).

Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни (1949). Женева: МКЧХ, 1949. URL: https://ihl-databases.icrc.org/ihl (дата доступу: 31.10.2025).

Додатковий протокол I до Женевських конвенцій 1949 року (1977). Женева: МКЧХ, 1977. URL: https://ihl-databases.icrc.org/ihl (дата доступу: 31.10.2025).

Додатковий протокол II до Женевських конвенцій 1949 року (1977). Женева: МКЧХ, 1977. URL: https://ihl-databases.icrc.org/ihl (дата доступу: 31.10.2025).

Римський статут Міжнародного кримінального суду. Рим: ООН, 1998. URL: https://www.icc-cpi.int/resource-library/documents/rs-eng.pdf (дата доступу: 31.10.2025).

Репецький В. Міжнародно-правові гарантії прав військовослужбовців. Київ: Юридична думка, 2022. 50 с.

Шумський І., Мельничук О., Гриценко Л., Руденко Т. Захист прав військовослужбовців у збройних конфліктах: теорія і практика. Харків: Право. 2023. 60 с.

Міжнародний комітет Червоного Хреста. Моніторинг умов утримання військовополонених та надання гуманітарної допомоги. Женева, 2022. URL: https://www.icrc.org/en/document (дата доступу: 31.10.2025).

Рішення Європейського суду з прав людини у справах проти Російської Федерації щодо порушень прав військовослужбовців на Донбасі та в Криму (2022–2023). URL: https://www.echr.coe.int (дата доступу: 31.10.2025).

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-12-22

Номер

Розділ

Розділ 11. Міжнародне право