Тягар доведення вини у Міжнародному кримінальному суді

Анотація

У статті досліджено особливості тягаря доведення вини у Міжнародному кримінальному суді. Звертається увага, що в Міжнародному кримінальному суді як і у міжнародних органах захисту прав людини, презумпція невинуватості, що є фундаментальною для захисту прав людини, покладає на обвинувачення тягар доведення вини. Спростування обвинувачення є правом, а не обов’язком обвинуваченого; обвинувачений має право зберігати мовчання і не надавати жодних доказів, що прямо передбачено пунктом g статті 67(1) Римського статуту.

Звертається увага, що сторона захисту також вправі надавати докази. Якщо вона вирішить представити докази, судова палата може встановити кінцеві терміни та вимагати інформацію щодо їх представлення, включаючи: (a) короткий виклад доказів, на які обвинувачений має намір спиратися; (b) передбачувана тривалість допиту свідків та обговорення інших доказів; (c) кількість та особу (включаючи будь-які псевдоніми) свідків, яких буде викликано, і (d) розкриття доказів. При цьому, висуваючи підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, захист зобов’язаний надати докази на підтвердження своїх тверджень.

Підкреслюється, що на відміну від національних судів, де обвинувачення може бути представлене потерпілим, у Міжнародному кримінальному суді обов’язок доводити винуватість обвинуваченого є виключно функцією Прокурора. Акцентується, що за потерпілими залишається право подавати докази щодо вини чи невинуватості обвинуваченого та оскаржувати прийнятність або релевантність доказів під час судового розгляду. Римський статут на підставі статті 68 (3) вперше встановлює право на участь потерпілого в міжнародному кримінальному процесі; це право може бути реалізоване, якщо особисті інтереси потерпілих зачіпаються на стадіях провадження, визначених Судом як належні, і у спосіб, який не завдає шкоди правам обвинуваченого та не суперечить їм, а також справедливому та неупередженому судовому розгляду.

Окрему увагу приділено участі законних представників потерпілих у поданні доказів відповідно до Римського статуту та практики Міжнародного кримінального суду.