Розвиток уявлень про права і свободи людини в правових системах античності та їхній вплив на тогочасне міжнародне право

Анотація

Стаття присвячена історико-правовому аналізу становлення уявлень про права й свободи людини в правових системах античності та їхнього впливу на формування ранніх міжнародно-правових практик. Автори обґрунтовують актуальність теми, наголошуючи на тому, що античність стала ґрунтом, на якому зародилися ключові ідеї європейської правової традиції – свободи, рівності, гідності особи та справедливості. Вказано, що в грецьких полісах і Римській державі ці уявлення мали корпоративний характер: права визнавалися лише за громадянами, тоді як становище рабів, метеків, перегринів і варварів залишалося обмеженим. Попри це, саме така модель започаткувала дискусію про природу прав людини та заклала підвалини для подальшої еволюції правових концепцій.

Досліджено специфіку афінської демократії з її інституціями народних зборів і судових органів, що забезпечували активну участь громадян у політичному житті та захист від свавілля влади. Проаналізовано спартанську модель, яка протиставляла індивідуальним правам колективну дисципліну й обов’язок служіння державі, демонструючи різні античні підходи до співвідношення свободи та обов’язку. Висвітлено роль договорів про ізополітію й проксенію як прецедентів міжнародного визнання прав іноземців у грецькому світі.

Особливу увагу приділено римському праву, яке еволюціонувало від локального jus civile до універсалістських концепцій jus gentium і jus naturale. Показано, що jus gentium, спираючись на звичаї різних народів і загальні принципи справедливості, заклало основи регулювання міждержавних відносин, торгівлі та захисту інтересів чужоземців, тоді як стоїчна філософія й доктрина природного права започаткували ідею універсальних норм, притаманних людській природі. Водночас підкреслено суперечливість античного спадку: зародки універсалізму співіснували з рабством і становою нерівністю.

Стаття також висвітлює значення античних полісів Північного Причорномор’я – Ольвії, Херсонеса, Боспорського царства – як осередків міжнародно-правової інтеграції, де взаємодіяли грецькі, римські й місцеві традиції та формувалися перші практики міждержавних договорів про безпеку, торгівлю й захист прав іноземців.

Автори доходять висновку, що античні концепції прав і свобод людини, попри свою елітарність і обмеженість, започаткували інституційний зв’язок між правом, політичною спільнотою та свободою, вплинули на формування ранніх міжнародно-правових норм і залишаються важливим інтелектуальним ресурсом сучасної науки права та міжнародних відносин.