Захист персональних медичних даних у системах штучного інтелекту: міжнародно-правові механізми та проблеми їх імплементації

Анотація

Цифрова трансформація систем охорони здоров’я, зокрема стрімке впровадження технологій штучного інтелекту (ШІ), спричиняє глибоку зміну традиційних підходів до збирання, аналізу та зберігання персональних медичних даних. Розширені можливості алгоритмів машинного навчання, здатних працювати з багатовимірними та високочутливими інформаційними масивами, одночасно відкривають потенціал для підвищення ефективності медичних послуг і формують нові загрози конфіденційності. Зростає ризик несанкціонованого доступу, повторної ідентифікації пацієнтів, упровадження алгоритмічних упереджень, що можуть призвести до дискримінації окремих груп, а також небезпека цілеспрямованих кібератак на медичну інфраструктуру. За таких умов пріоритетного значення набуває розроблення та впровадження дієвих міжнародно-правових механізмів регулювання використання ШІ в галузі охорони здоров’я.

Метою статті є всебічний аналіз провідних міжнародних нормативних інструментів захисту медичних даних, зокрема GDPR (ЄС), HIPAA (США), APPI (Японія), та визначення їх ефективності щодо гарантування конфіденційності в середовищі, де домінують інтелектуальні технології. Особливу увагу приділено порівнянню вимог до мінімізації даних, забезпечення прозорості алгоритмів, дотримання принципів справедливості та юридичної відповідальності у процесі автоматизованого прийняття рішень. Проаналізовано специфіку імплементації цих стандартів у медичних інформаційних системах різних країн, виокремлено фактори, що ускладнюють узгодження регуляторних вимог у глобальному цифровому середовищі: технологічну складність моделей ШІ, відсутність уніфікованих підходів до управління ризиками, недостатню адаптацію етичних норм до реалій автоматизованої медицини.

На основі студій прикладних кейсів застосування ШІ у лікарняних інформаційних системах наголошено, що ефективний захист персональних медичних даних можливий лише за умови взаємодії технологічних рішень (шифрування, федеративне навчання, диференційна конфіденційність), правових інструментів та етичних принципів медичної практики. Зроблено висновок про необхідність подальшої гармонізації міжнародних стандартів, розроблення узгодженої міждержавної політики й формування глобальної системи нагляду, здатної забезпечити безпечний, прозорий і підзвітний розвиток ШІ у сфері охорони здоров’я.