Правовий статус особи в добу становлення класичного міжнародного права: національні та міжнародні виміри

Анотація

Доба становлення класичного міжнародного права стала переломним етапом у формуванні правового статусу особи як у внутрішньодержавному, так і в міжнародному вимірах. Саме в цей період відбувається еволюція від уявлення про людину як підданого суверена до усвідомлення її як носія природних і невідчужуваних прав. Водночас виникають перші міжнародно-правові інститути, спрямовані на захист основоположних прав людини. Еволюція парового статусу особи в цей період мала тісно пов’язані між собою національний і міжнародний виміри які доповнювали один одного сприяючи подальшій гуманізації суспільних відносин.

У представленій статті досліджується процес формування універсального сприйняття прав людини в контексті становлення класичного міжнародного права XVIII–XIX ст., коли відбувалася значна трансформація у сфері визначення правового статусу особи. Розкрито ідейно-філософські, політичні та юридичні чинники, що зумовили цей процес, зокрема вплив доктрини природного права, концепцій суспільного договору Дж. Локка, Ж.-Ж. Руссо та ідей гуманізму.

Проаналізовано значення ключових нормативних актів доби революцій XVIII–XIX ст: Декларації незалежності США (1776), Конституції США (1787), Білля про права (1791), Декларації прав людини і громадянина (1789) та Кодексу Наполеона (1804), які заклали основи універсальної моделі правового статусу особи. Особлива увага приділяється тому, як революційні ідеї свободи, рівності та правової рівноваги трансформувалися у концепцію правового гуманізму, що започаткувала розуміння гідності людини як найвищої соціальної й юридичної цінності. Визначено, що саме ці процеси створили теоретичне підґрунтя для подальшої міжнародної кодифікації прав людини у ХХ ст., зокрема у Загальній декларації прав людини ООН (1948), Європейській конвенції з прав людини (1950) та Хартії основних прав ЄС (2000).

Підкреслено, що еволюція правового статусу особи від національного до міжнародного рівня є результатом поступового розширення сфери дії природних прав. Зроблено висновок, що класична епоха міжнародного права стала фундаментом сучасної системи універсального захисту прав людини, в якій гуманістичні цінності Просвітництва поєдналися з інституційними механізмами міжнародного контролю за дотриманням прав і свобод особи.