Правова поведінка особи: філософсько-правовий та загальнотеоретичний виміри

Анотація

Вказується, правова поведінка належить до фундаментальних категорій загальної теорії права, охоплюючи всю сукупність юридично значущих дій суб’єктів правовідносин. За своєю природою вона є вольовою та соціально значущою діяльністю, що підпадає під сферу правового регулювання і породжує відповідні юридичні наслідки. На противагу юридично нейтральній поведінці, яка залишається поза межами правового впливу, правова поведінка завжди підлягає оцінці з точки зору її узгодженості чи неузгодженості з чинними правовими приписами. Це зумовлює її статус родового поняття, що інтегрує два діаметрально протилежні різновиди – правомірну поведінку та правопорушення.

Стаття присвячена теоретико-правовому аналізу категорії «правова поведінка» як фундаментального філософсько-правового поняття. Досліджено сутність правової поведінки як вольової, соціально значущої діяльності суб’єктів правовідносин, що перебуває у сфері правового регулювання та тягне за собою юридичні наслідки. Встановлено, що правова поведінка є родовим поняттям, яке охоплює два протилежні види – правомірну поведінку та правопорушення.

Проаналізовано роль правосвідомості як внутрішнього механізму, що трансформує зовнішні правові вимоги у внутрішні мотиви діяльності особи. З’ясовано, що формування правової поведінки зумовлене складною взаємодією ціннісних орієнтацій особи та правових приписів, де право виступає одночасно як орієнтир, стимул та обмежувач людської поведінки.

Здійснено порівняльно-правовий аналіз терміна «правомірна поведінка» у різних правових системах, що засвідчив універсальний характер цієї категорії попри термінологічні відмінності. Виокремлено основні ознаки правомірної поведінки: соціальна корисність, суб’єктивність, об’єктивність, відповідність правовим нормам та гарантованість державою.

Досліджено чинники, що зумовлюють правомірну поведінку, серед яких рівень правосвідомості та правової культури, усвідомлення гарантованості прав і свобод, свобода вибору та партнерський характер взаємовідносин особи й держави. Обґрунтовано, що правомірна поведінка є результатом гармонійного поєднання внутрішніх особистісних характеристик суб’єкта та зовнішнього соціально-правового середовища.