Природа і форми буття права: філософсько-правова інтерпретація правової реальності

Анотація

У статті здійснено філософсько-правовий аналіз природи та форм буття права через концепт правової реальності як особливого виміру людського існування. Вихідною методологічною рамкою є онтологія буття (М. Гайдеггер) та ідея права як буття свободи у філософії права Г. Гегеля, що дає змогу осмислити право як специфічний «регіон буття», вкорінений у свободі, справедливості та рівності. На основі критичного переосмислення концепцій Г. Радбруха, Р. Алексі, Р. Штаммлера, Л. Фуллера, Р. Дворкіна обґрунтовується двоєдина природа права: єдність ідеального (ціннісно-нормативного) та фактичного (соціально-інституційного) вимірів, що проявляється у співвідношенні природного й позитивного права та напрузі між належним і сущим. В дослідженні розкрито структуру правової реальності як багаторівневої цілісності, яка охоплює три основні форми буття права: ідею права як регулятивний ідеал справедливого порядку; позитивне право як систему нормативних приписів, у яких ідея права набуває текстуальної та інституційної форми; правове життя як сферу реалізації права в поведінці суб’єктів і стані правопорядку. Показано, що єдність і взаємодія цих рівнів забезпечує внутрішню цілісність правового світу, а розрив між ними породжує феномен «несправжнього» права, позбавленого справедливості та легітимності. Особливу увагу приділено методологічному поділу на три форми буття права – ідею, норму та правове життя – як аналітичному інструменту опису правової дійсності, що не руйнує її онтологічної єдності та історичної динаміки. У дослідженні обґрунтовано, що правопорядок постає найконкретнішою формою буття права, в якій поєднуються «буква» закону і «дух» справедливості, а правомірна поведінка суб’єктів фіксує міру реалізації ідеї права у соціальних практиках. Наголошено, що філософсько-онтологічний та гуманістичний підходи дозволяють інтерпретувати право як живу, змінну реальність, у якій еволюція нормативної системи, практики застосування норм і правосвідомості відображає рух до узгодженого з людською гідністю та свободою правового порядку. Буття права – це єдність ідеального й реального, у якій абстрактна ідея справедливості втілюється в конкретному правовому вчинку.