Органічна єдність суспільства і держави у правовому вимірі людської гідності

Анотація

У статті зроблено спробу зрозуміти органічну єдність суспільства і держави у правовому вимірі людської гідності. Теза підкріплюється тим фактом, що держава як форма організації політичної влади, суспільство як простір для спілкування та самореалізації особистості, а також право як нормативний регулятор суспільних відносин не можуть існувати окремо, оскільки їхня взаємодія має органічний характер. Ключовим інтегруючим фактором у цьому трикутнику є людська гідність, яка об’єднує природно-правовий та позитивно-правовий виміри, і водночас закладає аксіологічні основи формування правопорядку. У статті людська гідність розглядається як універсальна правова цінність, що об’єднує мораль і право, внутрішній світ особистості та зовнішню організацію суспільного життя.

Особлива увага приділяється зв’язку між природним і позитивним правом, де природне право втілює ідеї свободи та рівності, а позитивне право служить засобом їх реалізації в державному механізмі. Авторка доводить, що верховенство права є методологічною основою, яка дозволяє пов’язати органічні закони суспільного розвитку з державним законодавством, унеможливлюючи свавілля влади та забезпечуючи стабільність правового порядку. Органічна єдність держави та суспільства постає не лише як абстрактне поняття, а й як практична умова легітимності влади та довіри громадян до інституцій. В умовах сучасних трансформацій та глобальних викликів, особливо у випадку України, в умовах війни, ця єдність набуває особливого значення. Вона дозволяє пов’язати національну ідентичність із загальнолюдськими правами людини, а також розробити ціннісну модель суспільного розвитку, засновану на повазі до гідності кожної людини. Тому стаття має на меті теоретично обґрунтувати той факт, що людська гідність є не лише ціннісною категорією, а й онтологічною основою сучасного правового порядку, що об’єднує державу, суспільство та право в єдину гармонійну систему.

Органічна єдність держави, суспільства та права можлива лише за умови, що позитивне право відображає принципи природного права та не суперечить їм. У разі відокремлення права від моральних основ виникає «правовий формалізм», коли право стає інструментом політичної влади, а не гарантією свободи.