Сутність заборони здійснення лобіювання та її місце в системі адміністративних стягнень

Анотація

Автором встановлено, що вказана заборона здійснення лобіювання має чітко окреслену правову природу додаткового адміністративного стягнення немайнового характеру, яке застосовується виключно судом і полягає у строковому припиненні допустимості здійснення відповідної діяльності. Водночас з’ясовано, що вибір законодавцем саме терміну «заборона» зумовлений специфікою лобіювання як діяльності, доступ до якої не виникає у формі спеціального права, наданого державою, а забезпечується через реєстраційний механізм допуску. За таких умов непридатними виявляються правові та термінологічні конструкції, притаманні позбавленню спеціального права або іншим суміжним видам адміністративних стягнень, оскільки вони передбачають наявність у особи попередньо наданого суб’єктивного права. Натомість заборона адекватно відображає характер правового впливу з боку держави як форму недопуску та припинення можливості здійснення діяльності.

Семантико-правовий  аналіз  таких  суміжних  категорій  як  «вилучення»,  «конфіскація», «обмеження» та «позбавлення» дозволив додатково підтвердити концептуальну самостійність заборони у системі адміністративних стягнень. На відміну від майнових стягнень або заходів, спрямованих на модифікацію чи усунення окремих елементів правового статусу особи, заборона фіксує юридичну неможливість здійснення певної поведінки як такої, що зумовлює її особливе функціональне та системне значення.

Констатовано, що заборона здійснення лобіювання – це передбачене адміністративно-деліктним законодавством додаткове адміністративне стягнення немайнового характеру, яке застосовується судом на визначений строк і полягає у встановленні юридичної неможливості здійснення діяльності, спрямованої на вплив або спробу впливу на об’єкт лобіювання у комерційних інтересах бенефіціара чи у власних комерційних інтересах особи щодо предмета лобіювання, як форми недопуску особи до участі у відповідних публічно значущих правотворчих процесах у зв’язку з вчиненням адміністративного проступку.