Сутність та юридична природа систематизації законодавства

Автор(и)

  • О.М. Іванченко candidate of Legal Sciences (Ph.D in Law), associate Professor of the Department of Theory of Law National University “Odessa Law Academy”, Ukraine

DOI:

https://doi.org/10.24144/2788-6018.2021.04.4

Ключові слова:

система законодавства, систематизація законодавства, теорія систематизації, юридична техніка

Анотація

В сучасних умовах накопичення протягом багатьох років великого обсягу нормативно-правового матеріалу, існування значного масиву нормативних актів, прийнятих у різний час, що діють в усіченому обсязі або застарілих, або фактично втратили чинність, систематизація законодавства особливо необхідна. У зв'язку з цим аналіз доктринального розуміння суті та юридичної природи систематизації права є актуальною. Сутність поняття систематизації заснована на науково-теоретичному уявленні про систему і практичному використанні системного підходу. У зв'язку з цим необхідно більш детально зупинитися на розгляді теорії системного підходу, а також на проблемі теорії системи права і системи законодавства. Системний підхід передбачає розкриття суті досліджуваного об'єкта через виявлення всього комплексу внутрішніх і зовнішніх зв'язків. В даний час системний підхід застосовується у вивченні всіх сфер соціальної та технічної діяльності і не є специфічним науковим інструментом правознавства. Однак, необхідно відзначити, що саме застосування системного підходу до дослідження права на різних рівнях збільшує можливості виявлення його змісту і форми, внутрішньої єдності і розмежування, взаємозв'язку і взаємодії частин, його складових. Тому, говорячи про систему права, необхідно мати на увазі, що внутрішня єдність, узгодженість, диференціація, характерні для всієї системи права, притаманні й її елементам. Теоретичне розуміння системи визначає сфери та напрями застосування системного підходу в науці і власне суті систематизації права. Теоретиками права не дається однозначного визначення поняття систематизації. До першої групи слід віднести судження авторів, що представляють систематизацію права в широкому сенсі його розуміння. Систематизацію права представники цієї групи класифікують як різновид юридичної практики. Об'єктом систематизації, орієнтованої на досягнення упорядкування та вдосконалення, в даному аспекті є всі правові акти різного типу. Другу групу складають прихильники більш вузького розуміння систематизації, що визначили її як різновид юридичної діяльності, об'єктами якої є нормативні правові акти. Систематизація правових актів в юридичній практиці є не тільки способом оптимізації законодавства, а й необхідним механізмом правового виховання, професійної підготовки юристів, а також правозастосовної практики. Постійною формою такої роботи є систематизація нормативних правових актів, під якою розуміється діяльність з упорядкування нормативних актів, приведення їх у впорядковану, узгоджену систему. Метою систематизації законодавства є приведення нормативно-правових актів, через їх впорядкування, в узгоджену систему, що найбільш об'єктивно відображає систему права. Діяльність щодо систематизації законодавства займає одне з основних місць у правовій політиці сучасної держави. У комплексі взаємопов'язаних проблем, які держава вирішує за допомогою політико-управлінської діяльності в правовій сфері життєдіяльності суспільства, пріоритетне місце займає законодавча політика, під якою розуміється державна діяльність, пов'язана з оформленням прийнятих політичних рішень у формі нормативних правових актів, оптимізацією процесу і техніки законотворення, оприлюдненням законів і підзаконних нормативних правових актів і їх систематизацією.

Посилання

Венгеров А. Теория государства и права. М., 1998. С. 460.

Загальна теорія держави і права / за ред. М.Цвіка. Харків: Право, 2002. 432 с.

Козюбра М.І. Теоретичні проблеми вдосконалення правового регулювання // Сучасне право. 1987. №1. С.8.

Теорія держави і права: навч. посіб. К.: Атіка, 2003. 288 с.

Правознавство: навчальний посібник / за ред. М.В. Кравчука. Тернопіль, 2003. 408с.

Лисенкова О. Система законодавства України. К., 2001. 228 с.

Мала енциклопедія етнодержавознавства. К.: Генеза, 1996. 942 с.

Общая теория господарства и права / под. ред. М.Н. Марченко. М.: Зерцало, 1998. 620 с.

Оніщенко Н. Правова система: проблеми теорії. К., 2002. 349 с.

Популярна юридична енциклопедія. К.: Юрінком Інтер, 2002. 528 с.

Рабінович П.М. Система права - основа систематизації законодавства / Систематизація законодавства: проблеми теорії і практики: матеріали науково-практичної конференції. К., 1999. 599 с.

Скакун О.Ф. Теорія держава і права. Харків: Консул, 2001. 655 с.

Ткаченко О. Від системної правотворчості до систематизації національного законодавства / Систематизація законодавства: проблеми теорії і практики: матеріали науково-практичної конференції. К., 1999. 599 с.

Шмельова Г. Юридичні засоби удосконалення змісту і форми законодавства / Концепції розвитку законодавства: Матеріали науково-практичної конференції. К., 1996. 508 с.

Гриціанов А.І. Процес систематизації та уніфікації законодавства і розвиток правової системи. К., 2004.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-04-28

Номер

Розділ

Розділ 1. Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень