Предмет права національної безпеки та військового права

Анотація

Мета написання статі – окреслення кола правовідносин, які входять до предмету права національної безпеки та військового права.

Досліджено особливості критеріїв виокремлення галузей права. Акцентовано увагу на теоретичних підходах до розуміння структури і предмету права національної безпеки.

Запропоновано визначення поняття військового права. З’ясовано, що військове право – це комплексна галузь права, яка регулює суспільні відносини, пов’язані з організацією функціонування військових формувань та захистом держави у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Аргументовано, що предметом регулювання військового права є військово-правові відносини, які носять повторюваний характер та є предметом особливого виду контролю. Обґрунтовано, що соціальна необхідність існування військового права обумовлена тривалим веденням військових (бойових) дій на території нашої держави, окупацією значної частини території України, необхідністю зміцнювати військові формування для підвищення рівня обороноздатності та адекватної відсічі збройній агресії Російської Федерації, а також для вирішення завдань адаптації функціонування воєнної організації держави до стандартів Північноатлантичного альянсу.

Встановлено, що військово-правові відносини зачіпають інтереси більшості колективних та індивідуальних суб’єктів права.

Визначено, що предмет військового права – це військово-правові відносини, які уявляють собою регульовані правовими нормами суспільні відносини, що виникають під час функціонування військових формувань, підготовки до захисту і здійснення захисту держави у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Особливістю військово-правових відносин є їх комплексний характер, який обумовлює одночасну їх належність як до сфери публічно-правових, так і приватно-правових відносин. Акцентовано увагу на тому, що частка публічно-правових відносин у предметі військового права є значно більшою.

Зроблено висновок, що окреслення предмету права національної безпеки і військового права дає змогу досягти усталеності у формуванні його доктрини та поліпшити якість нормотворчої діяльності, спрямованої на заповнення численних правових прогалин.