Міжнародний захист прав людських ресурсів у подоланні бідності в контексті поінформованості суспільства за умов діджиталізації

Анотація

Стаття присвячена науковому дослідженню міжнародного захисту прав людських ресурсів у подоланні бідності в контексті поінформованості суспільства за умов діджиталізації. Здійснивши аналіз окремих положень міжнародних нормативно-правових актів та вітчизняної законодавчої бази, авторами було виявлено, що дані документи наводять межу бідності, а людські ресурси, що опинилися за цією межею, вважаються бідними. Встановлено, що сьогодні в Україні спостерігається активність держави у сфері зменшення соціальної нерівності серед людських ресурсів, також мають місце і реформи для поглиблення розшарування суспільства, проте не існує дієвого механізму реалізації запропонованих підходів державними органами влади. У статті запропоновано три основні цілі сталого розвитку взяти за складові моделі, що сприятиме ліквідації бідності у світі та Україні. Зокрема, авторами було запропоновано врахувати такі положення: 1) подолання крайньої межі бідності як економіко-соціальної складової країни; 2) боротьба з нерівністю та несправедливістю в контексті захисту міжнародних прав людини; 3) боротьба зі зміною клімату. Врахування запропонованих положень на рівні країни сприятиме прискоренню досягнення глобальних цілей світу щодо сталого розвитку. Авторами було удосконалено тлумачити поняття «інформаційна нерівність», під яким вони запропонували розуміти розходження у доступі до інформації, джерел накопичення її суспільством, використання не в повному обсязі на практиці через недостатню обізнаність. Доведено, що саме це і формує підґрунтя для непоінформованості або недостатньої поінформованості бідних верств населення. Використання людськими ресурсами у повсякденному житті запропонованого у статті тлумачення породжує асоціацію, що саме їхня недостатня інформативна забезпеченість, в умовах активного діджитал середовища, спричиняє ефект «недостатньої влади особистості у суспільстві».