Особливості формування та порядку здійснення повноважень Вищої ради магістратури: досвід Франції

Анотація

Статтю присвячено дослідженню особливостей формування, структури та порядку здійснення повноважень Вищої ради магістратури у Франції. Визначено, що французька революція та нова інституційна організація, що виникла в її результаті, надали судовій владі дещо менш важливу роль у правовому житті держави. Історично склалося так, що гарантії незалежності суддів у Франції завжди були обмежені виконавчою владою.

Встановлено, у Франції у 1883 році з’явилася Вища рада магістратури, котра згодом була визначена автономним органом управління відповідно до положень Конституції 1946 року. З того часу Рада зазнала декількох реформ, зокрема, згідно Конституції 1958 року були зміни з точки зору її складу, а у 1993 році, окрім зміни кількості членів було модернізовано повноваження зазначеного конституційного органу. Визначено, Вища рада магістратури Франції є двопалатною, складається із двох колегій, одна з яких здійснює повноваження щодо суддів, а інша – щодо прокурорів.

Визначено,  у сфері набору та підготовки суддів Франція розробила модель, якої дотримується більшість європейських держав. У переважній частині країн, котрі ми позиціонуємо у сучасному правовому вимірі як континентальну Європу, застосовується підхід у вигляді проведення публічного конкурсу та складання завдань тестового характеру. Такий процес розглядається як спосіб гарантування добору найбільш кваліфікованих кандидатів, а також сприяє забезпеченню принципу незалежності майбутніх магістратів.

Виявлено, члени Вищої ради магістратури у Франції виконують свою місію з дотриманням вимог незалежності, неупередженості, чесності та гідності та забезпечують запобігання чи негайне припинення ситуацій конфлікту інтересів.  Конфлікт інтересів являє собою будь-яку ситуацію суперечності між суспільними інтересами, або суспільними і приватними інтересами, яка може вплинути на незалежне, неупереджене та об'єктивне виконання функцій.

Встановлено, Вища рада магістратури Франції має безпосереднє відношення до виконавчої гілки влади, оскільки глава означеної держави одночасно є очільником Ради, а також уповноважений брати участь у кадрових питаннях, котрі стосуються цього органу.