Характеристика змісту та обсягу повноважень Президента України як Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України

Автор(и)

  • О.П. Котляренко кандидат юридичних наук, полковник юстиції, начальник науково-дослідного відділу проблем військового законодавства Центру воєнно-стратегічних досліджень Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, Ukraine https://orcid.org/0000-0001-8776-2515

DOI:

https://doi.org/10.24144/2788-6018.2022.02.9

Ключові слова:

Президент України, Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України, керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави, Збройні Сили України

Анотація

У статті проведено аналіз положень нормативно-правових актів, які визначають “воєнні” повноваження Президента України, з урахуванням прийнятих законодавчих новел, які наділяють додатковими повноваженнями Президента України саме як Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, і які, на наш погляд, потребують ґрунтовного правового аналізу, з огляду на дискреційний характер наданих повноважень та відсутність достатніх завершених правових механізмів їх реалізації.

З’ясовано, що Конституція України наділяє Президента України вагомими повноваженнями у сферах безпеки і оборони, які водночас знайшли своє відображення й у Законі України “Про національну безпеку України”. Президент України уособлює в собі статус глави держави, гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, Голови Ради національної безпеки та оборони України, Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України.

Зауважено, що сучасні тенденції закріплення додаткових “воєнних” повноважень Президента України в законах ведуть до все більшого втягнення (наближення) його у механізм реалізації повноважень як Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України, і в той же час робить можливим ставити питання про його опосередковану належність до Збройних Сил України.

Продемонстровано елементи негативної правотворчості на прикладі Закону України “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях”. Зауважено, що на сьогодні залишається не визначений Порядок підготовки та внесення проектів актів Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, що надає розробнику можливість визначати процедуру їх підготовки, погодження, оформлення та оприлюднення на “власний розсуд”.

Виокремлено проблемні питання законодавчого регулювання повноважень Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України. У зв’язку з цим, запропоновано ряд положень спрямованих на удосконалення механізму реалізації повноваження Президента України як Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України.

Підсумовано, що правова конструкція частини другої статті 6 Закону України “Про оборону України” не містить нормативного навантаження, має відсильний та розпорошений характер, що уявляється не припустимим з огляду на суспільну важливість наслідків таких рішень. Виходячи із сучасних загроз воєнній безпеці України, її суверенітету і територіальній цілісності, викликаних широкомасштабною збройною агресією з боку Російської Федерації, питання реалізації повноважень Президента України як Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України має вагоме суспільно-політичне значення.

Посилання

Хесе К. Основы конституционного права ФРГ/ Перевод с немецкого Е.А. Сидоровой. М.: Юрид. лит., 1981. 368 с.

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов’язку та ведення військового обліку: Закон України від 30 березня 2021 року № 1357-ІХ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1357-20.

Про основи національного спротиву: Закон України від 16 липня 2021 року № 1702-ІХ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1702-IX.

Про національну безпеку України: Закон України від 21 червня 2018 року № 2469-VIIІ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2469-19.

Електронне наукове видання «Аналітично-порівняльне правознавство»

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 49 народних депутатiв України щодо вiдповiдностi Конституцiї України (конституцiйностi) Указу Президента України “Про деякi питання здiйснення керiвництва у сферах нацiональної безпеки i оборони” від 25 лютого 2009 року № 5-рп/2009. URL: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/ru/v005p710-09.

Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо офіційного тлумачення положення пункту 6 частини першої статті 106 Конституції України (справа про проголошення Президентом України всеукраїнського референдуму за народною ініціативою) від 15 жовтня 2008 року № 23-рп/2008. URL: http://zakon.rada.gov.ua.

Про оборону України: Закону України від 6 грудня 1991 року № 1932-ХIІ. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1932-12.

Бакумов О.С. Президент України в системі гарантування юридичної відповідальності держави: конституційно-правовий аналіз. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції. Спецвипуск. Том 2. 2019. С. 18–24.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-07-24

Номер

Розділ

Розділ 2. Конституційне право; муніципальне право