До питання про судову правотворчість в цивільному судочинстві

Автор(и)

  • Геннадій Петрович Тимченко доктор юридичних наук, провідний науковий співробітник Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, м. Київ, Україна, Україна https://orcid.org/0000-0003-4263-9948
  • Юрій Олександрович Котвяковський кандидат юридичних наук, доцент кафедри правосуддя Сумського національного аграрного університету, м. Суми, Україна, Україна https://orcid.org/0000-0003-4684-4623

DOI:

https://doi.org/10.24144/2788-6018.2022.02.18

Ключові слова:

судова правотворчість, законодавчі прогалини, цивільний процес, спір про право, тлумачення норм права

Анотація

У статті проводиться дослідження інституту судової правотворчості та її зв'язок з інститутом законодавчих прогалин в історико-правовому розрізі розвитку цивільного судочинства. Поряд з цим визначаються підстави виникнення законодавчих прогалин, їх видів та шляхів їх подолання під час правозастосовчої практики загальних судів. Автори проводять порівняльний аналіз особливостей континентального і загального права у сфері як законодавчих прогалин, так і їх подолання за рахунок судової правотворчості. При цьому, звертається увага на те, що суди не мають права відмовляти особі в правосудді з підстав відсутності, неповноти, нечіткості чи суперечливості норм права, що є ключовим положенням, спрямованим в бік судової правотворчості. В цій частині автори звертають увагу на судову правотворчість Великої Палати Верховного Суду та імперативність її правових позицій, якими розвивається право в нашій державі. При цьому, в роботі зазначається, що європейські країни, в тому числі і Україна поступово наближаються до конвергенційного правосуддя, де широко застосовуються норми права, але поряд з цим суди не позбавлені права на судову правотворчість. Зокрема, в таких країнах як Німеччина суди навіть зобов’язані до правотворчого процесу, безумовно, при наявній щодо цього необхідності. Отже, судова правотворчість не є безмежним поняттям. Вона завжди може мати місце лише там, де мають місце законодавчі прогалини з одного боку, а з іншого, там де є спір про право, оскільки саме під час урегулювання такого спору нормами права проявляються всі недоліки законодавства, як то нечіткість, суперечливість чи неповнота, а то і відсутність норм, якими б суд міг урегулювати спірні відносини.

Посилання

Романюк Я. М. Судова правотворчість в умовах реформування правосуддя: роль Верховного Суду України (доповідь) 24–25 листопада 2016 р. Вісник Верховного Суду України. 2016. № 12. С. 4.

Yasynok, Dmytro (2021). The Concept of Judicial lawmaking and its limits in civil proceedings of Ukraine. Entrepreneurship, Economy and Law, 11, 48–53, doi https://doi.org/10.32849/2663-5313/2021.11.06

Шевченко Т. В. Прогалини в законодавстві, способи усунення і подолання. Право і суспільство. 2013. № 1. С. 24–29.

Стецик Н. В. Судова правотворчість: загальнотеоретична характеристика. Часопис Академії адвокатури України. 2010. № 8. С. 1–6.

Запара С. І. Вплив судової правотворчості на становлення процесуально-правової моделі прецедентного права в Україні. Приватне та публічне право. 2021. № 2. С. 8–13.

Кравченко О. І. Судова правотворчість в адміністративному судочинстві та її особливості. Приватне та публічне право. 2021. № 2. С. 50–56.

Рябченко Ю. Ю. Судова правотворчість як спосіб забезпечення верховенства права. Право і суспільство. 2022. № 1. С. 62–68.

Ясинок М. М. Теорія доказового права: науково-практичний посібник; за заг. ред. д.ю.н., проф. М. М. Ясинка. К.: Алерта, 2021. С. 10.

Бюнгер Р. Подальший розвиток права суддями та його наслідки для судової практики на прикладі сенатів у цивільних справах Федеральної судової палати. Вісник Верховного Суду України. 2017. № 2. С. 2–6.

Малишев Б. Судова правотворчість як спосіб досягнення мети правосуддя. Вісник Вищої ради юстиції. 2011. № 1 С. 47–62.

##submission.downloads##

Опубліковано

2022-07-24

Номер

Розділ

Розділ 3. Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право