До питання кримінальної відповідальності за домашнє насильство

Анотація

У статті проводиться аналіз норми кримінального законодавства України у сфері кримінально-правової протидії домашньому насильству. Визначено, що кримінальну відповідальність за домашнє насильство закріплено у ст.126-1 Розділу ІІ Особливої частини «Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи» КК України.

    Зроблено висновок про те, що предметом суспільних відносин, які забезпечують життя, фізичну недоторканність та здоров'я особи, є група «природних» прав людини на життя, фізичну недоторканність та здоров'я. Зазначений висновок демонструє невідповідність назви розділу ІІ Особливої частини КК України групі суспільних відносин, які поставлені у ній під кримінально-правову охорону, щодо закріплення кримінальної відповідальності за домашнє насильство. Тому робиться висновок про доцільність розміщення кримінально-правової норми, яка передбачає відповідальність за домашнє насильство, в окремому додатково створеному розділі Особливої частини КК України, разом з іншими кримінальними правопорушеннями, які посягають на сімейні правовідносини, зокрема ст. ст. 150-1, 151-2, 164-169 КК України.

Відзначено, що за сукупністю кримінальних правопорушень слід кваліфікувати домашнє насильство, пов'язане з катуванням (ст.127 КК України), кваліфікованим видом нанесення побоїв і мордувань (ч.2 ст. 126 КК України), кваліфікованим видом погрози вбивством (ч.2 ст.129 КК України), умисним нанесенням середньої тяжкості та тяжких тілесних ушкоджень, доведенням до самогубства (ст.ст.120-122 КК України) та умисним вбивством (ст. 115 КК України). При цьому, завдання при домашньому насильстві умисних легких тілесних ушкоджень (ст.125 КК України), а також основний склад побоїв і мордувань (ч.1 ст.126 КК України) та основний склад погрози вбивством (ч.1 ст.129 КК України) кваліфікації за сукупністю не вимагає.

Зауважується, що одними з недоліків законодавчої дефініції домашнього насильства є ознака систематичності, тлумачення якої залишено на розсуд правозастосовної практики. Крім того, законодавцем не розкрито конкретні способи видів домашнього насильства, а сам склад правопорушення, будучи матеріальним, містить наслідки, сутність яких встановити дуже складно. До недоліків законодавчої конструкції ст.126-1 КК України авторами також віднесено відсутність кваліфікованих та особливо кваліфікованих ознак домашнього насильства, що не дозволяє ефективно диференціювати застосування кримінально-правових засобів, реалізуючи право суддівської дискреції.