Забезпечення прокурором допустимості доказів в умовах воєнного стану

Анотація

Стаття присвячена дослідженню питань забезпечення прокурором допустимості доказів в умовах воєнного стану. Відмічено актуальність цієї проблематики через відсутність спеціальних досліджень як ролі прокурора у забезпеченні допустимості доказів, так і специфіки цієї діяльності у період воєнного стану. Проаналізовано останні зміни до Кримінального процесуального кодексу України, які чинні з 01 травня 2022, зокрема у частині повноважень прокурора стосовно забезпечення допустимості доказів.

Доведено, що специфіка забезпечення прокурором допустимості доказів у кримінальному провадженні в умовах воєнного стану полягає у: наявності додаткових груп повноважень щодо забезпечення допустимості доказів (зокрема, повноваження, які реалізуються самостійно прокурором у період воєнного стану; повноваження прокурора щодо звернення з клопотаннями до керівника органу прокуратури у ситуаціях, коли відсутня об’єктивна можливість виконання слідчим суддею повноважень, перелічених п. 2 ч. 1 ст. 615 КПК України; щодо забезпечення дотримання порядку збирання доказів); широкій взаємодії з керівником органу прокуратури; доведенні відсутності об’єктивної можливості виконання слідчим суддею повноважень, передбачених статтями 140, 163, 164, 170, 173, 186, 187, 189, 190, 206, 219, 232, 233, 234, 235, 245-248, 250 та 294 КПК України; можливості отримання показань, які будуть використані як докази у суді.

Зазначено, що ключовим аспектом у забезпеченні прокурором допустимості доказів в умовах воєнного стану є саме обґрунтування у клопотанні керівнику органу прокуратури, що відсутня об’єктивна можливість виконання слідчим суддею повноважень, інакше у майбутньому є ризик визнання доказів недопустимими.

Аргументовано, що є колізія щодо належного суб’єкта зупинення досудового розслідування у період воєнного стану, у зв’язку з чим запропоновано уточнити положення ст. 280 КПК України стосовно суб’єкта зупинення досудового розслідування у період воєнного стану.