Методологія податкової консультації в аспекті діяльнісної теорії правозастосування

Анотація

Визнання та закріплення інституту податкових консультацій в світлі проведення податкових реформ викликало необхідність дослідження нових взаємовідносин контролюючих податкових органів та платників податків, вирішення проблем правової регламентації їх статусу на рівні галузевого законодавства. Особливий інтерес представляє методологія правотворчості податкових консультацій, зокрема крізь призму діяльнісної теорії в правозастосуванні. Застосування діяльнісного підходу до проблем сучасного податкового права нерозривно пов’язане з тенденцією антропологізації податкової юридичної науки та практики. Тому, податкові консультації виступають в якості інформаційних та гарантійних інструментів, за посередництвом яких створюються умови для належної та послідовної реалізації платником податків його прав та обов’язків, навіть у такий, доволі складний, період існування нашої держави.

Доведено, що співпраця (партнерство) у податковій сфері передбачає добросовісне доведення платниками податків до відома податкових органів усіх, що мають значення для оподаткування, обставин їх господарської діяльності. Натомість, платники податків мають можливість отримати від податкових органів докладні належні роз’яснення з питань обчислення і сплати податків, а також справедливе (адекватне) оподаткування і гарантії від переслідування за ймовірні прорахунки або ж помилки, допущені податковими органами.

Індивідуальна податкова консультація – це роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій. Узагальнююча податкова консультація – це  оприлюднення позиції центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що склалася за результатами узагальнення індивідуальних податкових консультацій, наданих контролюючими органами платникам податків, та/або у разі виявлення обставин, що свідчать про неоднозначність окремих норм такого законодавства.

Автором визначено керівні принципи, які лежать в основі методологічної правотворчості податкової консультації:  принцип затребуваності податкової консультації, принцип формально-визначеної суб’єктної орієнтованості податкової консультації, принцип пріоритетності узагальнюючої податкової консультації, принцип гарантованості інтересів платника податків, принцип презумпції правомірності рішень платника податків. Встановлено, що від характеру обраних методологічних принципів формування податкової консультації багато в чому залежать результати її використання, достовірність тлумачення положень законодавства, рівень всебічності, ступінь переконливості, істинність для адресата – платника податків.