Зміст та характеристика парламентського контролю за додержанням прав та свобод людини і громадянина, в тому числі військовослужбовців

Анотація

У статті з’ясований зміст та проведена характеристика парламентського контролю за додержанням прав та свобод людини і громадянина, в тому числі військовослужбовців. Визначено, що парламентський контроль за додержанням прав і свобод людини і громадянина в Україні здійснює Уповноважений Верховної Ради з прав людини. В процесі дослідження проаналізовано виникнення такої інституції в світі та Україні. З’ясована мета здійснення парламентського контролю за дотримання прав і свобод людини і громадянина. Визначено, що Уповноважений може призначати своїх представників та констатовано, що в Україні функціонують представники з різних напрямків та конкретних питань, а також регіональні представництва. Запропоновано розширити спеціалізовані представництва задля посилення захисту певних соціальних груп. Акцентовано увагу на тому, що запровадження представника Уповноваженого з прав людини в системі органів сектору безпеки й оборони та процесуальних прав є важливим та актуальним. Однак зауважено, що таке представництво передбачає здійснення парламентського контролю в двох різних сферах правового регулювання, а також включає дуже широке коло контролю суб’єктів сектору безпеки і оборони. При цьому засвідчено, що за останні два роки кількість звернень військовослужбовців до Уповноваженого значно зменшилось. Запропоновано створити представництво Уповноваженого у справах захисту прав  військовослужбовців задля належного забезпечення дієвого захисту цієї категорії осіб за прикладом функціонування військових омбудсменів у зарубіжних країнах. Проведений аналіз інструментів, способів та актів реагування, серед яких: право приймати звернення та відкривати провадження у справі; подавати щорічні та спеціальні Доповіді, а також конституційне подання до Конституційного Суду  та подання до органів державної влади та інших органів та посадових осіб. Однак зауважено, що законодавство України має недоліки, що впливають на діяльність омбудсмена, а саме те, що акти реагування мають рекомендаційний характер та не визначені юридичних наслідків на результат реагування. Крім того, підтримана думка щодо надання Уповноваженому Верховної Ради з прав людини права законодавчої ініціативи. На основі проведеного вивчення порушеної проблеми зроблено висновок, що інституція омбудсмена є важливим механізмом захисту порушених прав і свобод людини і громадянина, в тому числі військовослужбовців, водночас вона має ряд недоліків та проблемних питань та потребує подальшого вивчення та вдосконалення.