Проблеми дотримання права на свободу та особисту недоторканність під час кримінального провадження
DOI:
https://doi.org/10.24144/2788-6018.2022.03.44Ключові слова:
обмеження права, право на свободу та особисту недоторканність, процесуальні права, конституційні права, процесуальні гарантії, форми забезпечення права на свободу та особисту недоторканністьАнотація
У науковій статті висвітлено проблематику дотримання права на свободу та особисту недоторканність в рамках кримінального провадження з огляду на труднощі реалізації правової основи забезпечення даного права уповноваженими службовими особами. Комплексно проаналізовано процесуальні гарантії дотримання даного права та їх реалізація в рамках кримінального процесу і відповідних процедур, передбачених чинним Кримінальним процесуальним кодексом України. Завдяки емпіричному аналізу усіх наявних матеріалів зарубіжних та українських авторів вдалося сформувати реальне розуміння важливості дотримання права на свободу та особисту недоторканність. Для здійснення якісного дослідження використано методи аналізу, синтезу, дедукції, сходження від абстрактного до конкретного. Обмеження певних прав і свобод, зокрема права на свободу та особисту недоторканність, викликає необхідність їх дотримання під час кримінального провадження. Останнім часом правова спільнота в цьому аспекті звертає увагу на судову практику ЄСПЛ, яка ґрунтується на положеннях Конвенції, що у свою чергу дає підстави сприймати цю практику як тлумачення стандартів дотримання прав і свобод людини. Досліджено механізми здійснення спеціальних процедур, як-от: ініціювання затриманою особою провадження щодо обґрунтованості затриманого. Виведено форми забезпечення права на свободу та особисту недоторканність. Право на свободу та особисту недоторканність в рамках досудового розслідування забезпечується не тільки стороною обвинувачення в силу виконання ними своїх функціональних обов’язків, але й стороною захисту, який обов’язково залучається у низці випадків і переважно залучається самим затриманим, підозрюваним, обвинуваченим для захисту власних інтересів під час кримінального провадження. Таким чином, законодавець у ст. 206 Кримінального процесуального кодексу України репрезентує наявність захисника як одну із форм забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, яку нами розглянуто в рамках наукової статті.
Посилання
Гузела М. Проблема затримання як заходу кримінального процесуального примусу: забезпечення прав затриманого в світлі ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: «Юридичні науки». №4 (28), 2020. С. 238-245.
Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України в редакції від 14.05.2021 р. № 4651- VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4651-17#Text (дата звернення: 20.12.2021).
Дояр Є.В. Затримання особи у кримінальному провадженні: дис….канд. юрид. наук: 12.00.09. Київ: НАВС, 2020. 238 с.
Кучинська О. П. Роль принципів кримінального провадження в механізмі забезпечення прав його учасників : дис. д-р юр. наук : 12.00.09. К., 2013. 460 с.
Маринів В. І. Конституційні гарантії забезпечення права людини на свободу й особисту недоторканність та їх реалізація в кримінально-процесуальному законодавстві України. Вісник Академії правових наук України. 2005. № 1. С. 166–175.
Побережник А.О. Право підозрюваного, обвинуваченого ініціювати провадження щодо встановлення правомірності обмеження його права на свободу та особисту недоторканність як процесуальна гарантія захисту. Юридичний науковий електронний журнал. №4/2016. С. 213-216.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод: документ 995_004. Подано в редакції від 02.10.2013. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_004#Text (дата звернення: 10.12.2021).
Бредлі А.У. Право на свободу і безпеку особистості відповідно Європейської конвенції з прав людини (рос. мовою). URL: http://www.rrpoi.narod/ru/echr/commentary/st5_2.htm (дата звернення: 18.12.2021).
Мірковець В.І. Обмеження права на свободу і особисту недоторканість під час застосування запобіжних заходів. Юридичний бюлетень. 2019. № 11. С. 161‒165.
Шаркова А.М. Проблеми забезпечення прав затриманого засобами судового контролю. Право і суспільство. 2014. №5.2. с. 365-369.
Керівні принципи, які стосуються ролі осіб, що здійснюють судове переслідування. Прийняті восьмим Конгресом Організації Об’єднаних Націй з попередження злочинності та поводженню з правопорушниками, Гавана, Куба, 27 серпня – 7 вересня 1990 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_859/conv (дата звернення: 18.12.2021).
Мельников В.Ю. Забезпечення і захист прав людини під час застосування заходів процесуального примусу у кримінальному провадженні РФ (рос. мовою): дис….д-ра юрид. наук: 12.00.09. М, 2014. 552 с.
Топчий Н.В. Прокурорський нагляд у механізмі забезпечення прав людини. Європейські перспективи. 2013. № 11. С. 28‒34.
Денисова А. М. Правові обмеження: поняття, види, функції. Часопис Київського університету права НАН України. 2011. № 2. С. 51–54.
Маринів В. І. Принцип особистої недоторканості в кримінальному процесі України: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09. Харків, 1999. 196 с.
Побережник А.О. Гарантії забезпечення права на свободу та особисту недоторканність в кримінальному провадженні: дис. … канд. юрид. наук: 12.00.09. Київ. 2017. 261 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2022 Analytical and Comparative Jurisprudence
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
