Генеза правового регулюван- ня міграційного контролю в країнах ЄС та вплив на цей процес військового вторгнення рф на територію незалежної України

Анотація

Стаття присвячена дослідженню правового регулювання міграційного контролю, безпеки, правового регулювання надання притулку, інтеграції іммігрантів тощо в країнах ЄС, а також його узагальнення та виділення етапів розвитку такого регулювання. Встановлено, що загалом, можна виділити чотири таких етапи: 1) з початку формування Європейського співтовариства і до кінця 60-х років ХХ ст.; кін. 60-х – 70-ті рр. ХХ ст.; 80 рр. ХХ ст. – нульові роки ХІ ст.; 4) починаючи з 10-х років ХІ століття.
Встановлено, що на першому етапі формування Європейського співтовариства міграційна політика не становила актуальності у правовому регулюванні. Досліджено, що початок другого етапу пов’язаний із прийняттям у 1968 році Регламенту «Про свободу пересування працівників в рамках співтовариства», метою якого було становлення
стимулювань до мобільності та гнучкості трудової міграції всередині європейського утворення.
Цей регламент передбачає скасування будь-якої дискримінації за ознакою національної приналежності між працівниками держав-членів щодо зайнятості, оплати праці та інших умов праці та зайнятості.
Визначено, що на третьому етапі відбулося перенесення питання міграції із економіко-соціальної сфери до сфери політики. Важливим фактором політизації питання міграції стало використання інституту притулку для цілей імміграції як альтернативний шлях економічної імміграції до країн ЄС. Цей період характеризується міждержавною співпрацею європейських країн у рамках Спеціальної групи з питань імміграції (Треві) та Шенгенської групи, а також з функціональними організаціями, такими як поліція, укладенням Шенгенської угоди про вільний перетин кордонів
між країнами-учасницями та скасування прикордонного контролю, Маастрихтського договору з визначенням питань міграції, притулку та біженців стали частиною Третього стовпа та Амстердамського договору, де розділи Третього стовпа, що стосуються імміграції, притулку та біженців, були комунітаризовані.
Зроблено висновок, що країни Європейського Союзу перебувають на четвертому етапі розвитку правового регулювання міграційного контролю, який розпочався з міграційної кризи 2014-2015 років, але ще не завершився розв’язанням тих проблем та викликів, які постали перед країнами-учасницями.