Змістова характеристика прав внутрішньо переміщених осіб та хост-територіальних громад

Анотація

Стаття розглядає за допомогою сучасної методології змістову характеристику визначення прав внутрішньо переміщеної особи та правове положення приймаючої територіальної громади. На сторінках статті дається аналіз компетенцій і діяльності органу місцевого самоврядування в інституціональному або функціональному розумінні у сфері забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб в умовах воєнного часу. Також наголошується, що пріоритетним напрямом у політиці щодо захисту прав внутрішньо переміщених осіб на найближчий період повинне стати прийняття середньострокових рішень, спрямованих на забезпечення житлом, працевлаштування, соціальний захист внутрішньо переміщених осіб, доступ до освіти, медичної допомоги, документів, які посвідчують особу та підтверджують громадянство України, залученості до прийняття рішень на місцевому рівні та користування інструментами місцевої демократії, впровадження яких значним чином сприятиме інтеграції внутрішньо переміщених осіб у приймаючі територіальні громади. Зазначається, що територіальні громади забезпечують необхідність перепідготовки та підвищення кваліфікації внутрішньо переміщених осіб, фінансування місцевих програм сприяння працевлаштуванню внутрішньо переміщених осіб у приймаючій територіальній громаді.

На сторінках статті наводяться декілька визначень приймаючої територіальної громади, опрацьовані міжнародні джерела з питань внутрішньо переміщених осіб. «Приймаюча територіальна громада» означає місто чи село, де переміщені особи, які не проживають у формальних або неформальних таборах біженців, можуть жити, знаходити притулок і залишатися тимчасово або на більш тривалий період. Приймаюча територіальна громада також може бути сформована населенням, яке випадково живе в місці, куди несподівано прибувають вимушено переміщені особи.

Основна мета цього дослідження полягає в тому, щоб визначити нову категорію осіб, які мають особливі права та забезпечуються захистом у подібній ситуації і тим самим «сприяти більш гармонійному і послідовному підходу до прав людини».