Правове регулювання протидії дискримінації в рекламі про вакансії: національний та зарубіжний досвід

Анотація

Незважаючи на те, що в національному законодавстві існує пряма, загальна заборона на використання у рекламі тверджень та/або зображень, які є дискримінаційними, так і безпосередньо висування вимог дискримінаційного характеру за ознаками раси, кольору шкіри, статті, віку, стану здоров´я, сексуальної орієнтації тощо у рекламі про наявні вакансії, останні (дискримінаційні оголошення про роботу) і надалі продовжують залишатися «невід´ємним атрибутом» процесу працевлаштування. Варто зазначити, що дискримінація працівників/кандидатів в оголошеннях про роботу поширена не лише в Україні. Кожна країна в тій чи іншій мірі зустрічається із таким видом дискримінації, як наслідок на законодавчому рівні встановлюються вимоги щодо оголошень про роботу, а саме: до їхнього змісту, місця публікації; детально прописуються випадки, коли переваги за тими чи іншими ознаками все ж таки допускаються; відповідальність роботодавців за порушення законодавства.
У статті здійснено стислий ретроспективний аналіз національних законодавчих вимог щодо заборони дискримінації у рекламі послуг із працевлаштування; проаналізовано положення нормативних актів, які встановлюють порядок притягнення до відповідальності рекламодавців за порушення антидискримінаційних норм. Зроблено висновок, що загалом внесені зміни у чинне законодавство у сфері відповідальності рекламодавців заслуговують на позитивну оцінку, проте відкритим залишається питання про ефективність штрафів у реальній боротьбі із дискримінацією на практиці.
Здійснено дослідження існуючих законодавчих вимог щодо оголошень про роботу та відповідальності за їх порушення у таких країнах як США, Австралія, Франція, Німеччина, Великобританія. Порівняльно-правовий аналіз національного та зарубіжного законодавства дав можливість підсумувати, що: 1) перелік ознак за якими дискримінація в оголошеннях про роботу забороняється, майже аналогічний; 2) зарубіжне законодавство, як правило, досить детально визначає можливість відступу від антидискримінаційних вимог, на противагу національному; 3) у зарубіжній практиці також існують вимоги і щодо місця публікації, розміщення оголошень, недотримання яких може свідчити про приховану або непряму дискримінацію, в Україні ж станом на сьогодні такі відсутні; 4) відповідальність, як і в Україні, у більшості випадків настає у вигляді накладення штрафів, хоча можливі і попередження.