Інституційна модель контролю за дотриманням законодавства про рекламу: сучасний стан та перспективи вдосконалення

Анотація

Дослідивши сучасний стан та перспективи вдосконалення інституційного механізму системи контролю за дотриманням законодавства про рекламу, автор звертає увагу на те, що у науковій літературі домінує позиція, згідно з якою оптимальною інституційною моделлю забезпечення дотримання правил створення та розміщення реклами є та, яка включає державний спеціалізований орган із універсальною компетенцією, а також державний орган, на який покладається державний захист конкуренції у підприємницькій діяльності, як суб’єкт із галузевою компетенцією. Однак, як зауважує автор, є достатні підстави вважати цю позицію передчасною через недостатнє обґрунтування достатньої своєрідності, однорідності та складності державного регулювання правовідносин, пов’язаних зі створенням, розміщенням та споживанням реклами, для утворення окремого регулятора ринку рекламних послуг. Немає жодного підтвердження того, що окремий центральний органу виконавчої влади, сфера відання якого охопить державне регулювання та контроль ринку рекламних послуг, перевершить за ефективністю спеціалізовані структурні підрозділи державних органів, які за чинним законодавством контролюють дотримання законодавства України про рекламу, за умови вдосконалення порядку виконання ними відповідних контрольних повноважень та їх певне коригування.

Розмірковуючи щодо місця органів місцевого самоврядування у системі органів контролю дотримання вимог законодавства про рекламу, автор вказує на те, що за правовими висновками Верховного Суду з цього питання, зважаючи на те, що забезпечення відповідності рекламних засобів інженерно-технічним вимогам, санітарним нормам та естетичним стандартам є елементом комплексного благоустрою населених пунктів, який є невід’ємною складовою зони відповідальності органів місцевого самоврядування, вони уповноважені контролювати дотримання вимог законодавства про рекламу. Водночас, не враховується те, що положення урядових правил розміщення зовнішньої реклами, які закріплюють за органами місцевого самоврядування контроль за їх дотриманням, не узгоджуються зі встановленим Законом України «Про рекламу» переліком органів контролю та породжує вкрай високу ймовірність дублювання повноважень спеціально уповноваженого державного органу контролю дотримання вимог законодавства про рекламу. Також, обґрунтовується те, що органи місцевого самоврядування не мають повноважень перевіряти відповідність реклами змістовим вимогам до реклами, оскільки це лежить за межами комплексного благоустрою населених пунктів.